Розповідь «Вождь червоношкірих» розповідає про те, як два шахраї викрали і заховали 10-річного синочка багатого городянина в надії отримати за нього солідний викуп. Хлопчик анітрохи не зляканий і із захопленням затіває багатоденну гру в індійців. Пустотливий «вождь червоношкірих» так замучив своїми витівками викрадачів, що вони погодилися самі заплатити великі гроші батькові  хлопчика, щоб абияк позбавитися від свого мучителя.

У програмі заходи –  робота з текстом художнього твору, інсценування епізодів,  книжкова виставка, конкурси, змагання. Територія бібліотеки перетворилася на американські прерії. Тут зійшлися в змаганні племена індійців і червоношкірих.

Цікавий і незвичайний спосіб передачі інформації був винайдений древніми інками – творцями величезної держави в Південній Америці, вузликовий лист – кіпу. Розшифровували інформацію спеціальні  тлумачі кіпу – кипу-камайокуна.  Кіпу виглядало так: шерстяні або бавовняні вірьовки, до яких прив’язувалися ряди шнурків. Число шнурків на одному мотузку могло доходити до сотні, на них нав’язували вузли різної форми. Передбачають, що кількість і форма вузлів позначали числа.

Захід  прошло увлекательно, цікаво. Було весело і здорово. Всі учасники були нагороджені сувенірами і пам’ятними дарунками, тому що завжди перемагає ДРУЖБА!

Масляна, Колодій, Сиропу́сний тиждень, Си́рна неділя, традиційне східнослов’янське, у тому числі й українське свято, що відзначається протягом тижня (іноді трьох днів) перед Великим постом.  Перші згадки про Масляну в календарях наших предків датуються ІV столітті н. е. (календарі із села Ромашки Київської області та із Лепесівки — сучасної Хмельницької області). Свято активно відзначалося не лише в період язичництва, а й після запровадження християнства князем Володимиром у 988 році. Найбільш активного святкування Масляна  набула у ІХ-ХІІІ століттях, в часи і на теренах Київської Русі.     Колодій збігався в часі із Сиропусним тижнем, останнім тижнем М’ясниць. Це останній, напередодні Великого посту, тиждень, коли можна було справляти весілля. Цей тиждень також називали Бабським тижнем або попросту Бабським, а Колодій, відповідно, Бабським святом. Протягом цього тижня чоловікам належало слухатися жінок і витримувати їхні збиткування.  Християнська церква додала Масниці у свій календар, проте свято так і не набуло християнського змісту. Починається святкування Масниці перед Великим постом, який триває 48 днів до Великодня.  Сиропусний тиждень складається з трьох частин: «зустріч» у понеділок, кульмінаційна точка або «перелом» у «широкий четвер» і «прощальна неділя».

Читачі школи №17 4-А класу завітали 5 березня  до нашої бібліотеки на свято, де дізналися багато цікавого про традиції нашого народу, грали , співали і пригощалися млинцями.

Ліплення, мабуть, є одним з найдавніших видів мистецтва, адже ліпили люди з незапам’ятних часів.
З давніх часів у багатьох народів існують повір’я про те, що людина була створена з глини. Схоже, все почалося зі звичайної глини. Легенда свідчить, що вперше людина здогадалася почати ліпити, коли побачила, який слід залишає його нога в мокрій землі. Земля підсохла, а чіткий слід ступні в ній залишився. Люди помітили, що глина стає податливою і м’якою, якщо її намочити, і з цього почалася довга історія мистецтва ліплення. З глини люди стали робити посуд, предмети побуту, статуетки, навчилися обпалювати вироби, придумали гончарний круг.
Значно пізніше, в позаминулому столітті, в Англії винайшли пластилін, відомий зараз кожній дитині. В наші дні матеріалів для ліплення дуже багато, починаючи від традиційного пластиліну, який з кожним роком стає все більш вдосконаленим, і закінчуючи різними видами полімерної глини. Різноманітність матеріалів дозволяє втілювати будь-які творчі проекти, ставити рекорди і дивувати світ шедевральними арт-об’єктами.
А зараз, давайте помріємо … і візьмемо в руки шматочок пластиліну і створимо своїми руками свій неповторний шедевр!
 
 
До нашої бібліотеки завітали читачі, учні 5-А класу школи №22 на шедевральні заморочки. То що ж будемо ліпити? Усі без виключення погодились створювати сніговика. Діти з радістю взялись до справи, виявивши творчий підхід. Тому однакових сніговиків не було. Приємно було дивитись на сяючі обличчя дітей.
Готові до нових зустрічів!
 
 
  

Добрим словом дорожи,
Ввічливим бувай завжди-
Вмій вітатись і прощатись,
Правил чемності триматись.
Хаткіна М.О.

Діти змалечку знають,що вони повинні з повагою відноситись до дорослих та інших дітей, не ображати їх, не штовхати і не бити менших. Це також стосується братів наших менших-різних живих істот: тварин, птахів, мешканців водних просторів та інших. Діти повинні бути слухняними: слухатись батьків, вихователів у дит.садку, вчителів у школі. Тому що, дорослі намагаються навчити дітей добру, щоб вони не потрапили у біду.
  
А що ж загрожує дітям, коли вони не знають,як себе поводити. Найгірше-це те, що вони можуть наразити себе і інших на велику небезпеку,яка буде загрожувати здоров’ю.
Здоров’я-основа усього на світі,
Здоровими бути бажають всі діти…
Поводитись добре ,усіх шанувати.
Не плакать,не киснуть,не капризувати.
Не гратись з вогнем,не стрибать під машини,
Що мчать по дорогах щодня без упину.
Себе берегти для матусі і тата,
Накази їх всюди виконувать  свято.
21 лютого 2019 року на етикет-клас завітали  до бібліотеки наші читачі  дошкільнятя ДНЗ№307.
  

Ура! Ура! Ура! Мы едем в зоопарк!
     
Идея создания зоопарка в Одессе впервые возникла накануне празднования столетия города, в 1889 году, когда был сделан чертеж и план «Зверинца на Полицейской улице у обрыва», однако воплотить в жизнь этот план не удалось. Следующий шаг был предпринят в 1914 году – создан проект его постройки на территории ботанического сада, но начавшаяся 1-ая мировая, а затем гражданская война помешали этим планам.  И только в 1922 году началось строительство зоопарка в Одессе на Приморском бульваре. Главная заслуга в организации первого зоопарка в Одессе принадлежит  Генриху Владимировичу Бейзерту. Несмотря на большую  работу (сооружались гроты для львов, медведей и тигров, бассейны для птиц, горка для горных козлов) в деятельности зоосада было множество проблем.Городскими властями было принято решение зоосад закрыть. Открытие зоопарка для посетителей состоялось в1938 году. На этом месте, в центре города, рядом со знаменитым «Привозом» зоопарк находится по сегодняшний день.  В 1992 году в соответствии с Законом Украины «О природно-заповедном фонде» зоопарк получил статус заповедной территории общегосударственного значения и вошел в состав природно-заповедного фонда Украины. Коллекция животных Одесского зоопарка включает 265 видов животных и насчитывает 1500 экземпляров. При зоопарке функционирует акватеррариум и кружок юного натуралиста. Об этом и многом другом узнали читатели  школы №17  3-А класса. Ребятам были зачитаны интересные факты о животном мире, проведена игра на знание произведений о животных и просмотрен фильм об Одесском зоопарке.

Образ дедушки Крылова возникает уже в детском воображении, еще не вполне осознаный, но бесконечно близкий и родной, чем-то напоминающий рождественского Деда Мороза. Он неожиданно появляется где-то рядом с чудесными сказками и первыми художественными впечатлениями детства. В ту пору мы даже и не задумываемся над тем, кто он- писатель ли, драматург, баснописец…Сами по себе вошли в нашу жизнь крыловские умные звери с их вполне человеческими мыслями, поступками, рассуждениями. В своем просторном халате, а может быть, в причудливой мантии, в окружений своих удивительных героев Крылов невольно смыкается  с волшебным миром народной сказки, столь богатой самыми “необыкновенными” превращениями.      Отмечать 250летний юбилей замечательного писателя и баснописца Ивана Андреевича Крылова библиотекарь Санду Елена Валерьевна отправилась к ребятам в 4-Б клас 67 школы. Окунувшись в веселый, мудрый и непринужденный мир басен наши читатели с удовольствием слушали рассказ библиотекаря о жизни и творчестве автора, шумно отвечали на вопросы викторины, собирали пазлы цитат из басен Крылова. Изюминкой мероприятия  была инсценировка полюбившихся басен “Ворона и лисица” и “Квартет”.  Не оставил равнодушным ребят просмотр фильма о Крылове, созданный силами наших колег из Универсального читального зала. Мероприятие удалось на славу!

Зустріч з прекрасним – завжди радість, а якщо зі справжнім поетом – то це подвійно. Саме тому, бібліотекарі запросили у гості до читачів, учнів 9х класів школи №17, чарівну поетесу Галину Іванівну Вірт, яка поділилася своєю творчістю, відкриваючи потаємні таємниці буття людини, з його духовним і душевним наповненням.  Відповідаючи на питання, Галина Іванівна торкнулася самого раннього початку свого шляху в мистецтві, та з якими труднощами зіткнулася, хоча й непомітними для стороннього погляду. Розповіла і зачитала свої вірші різного періоду, російською та українською мовою.
На Всеукраїнському фестивалі «Відродження поезії 2018» поетеса зайняла 2 місце, також вона є активним учасником клубу «Натхнення». Автор трьох  збірок віршованих творів настільки проникливо їх читає, що дух завмирає від відчуття нереального польоту почуттів, захоплюючих тебе всього. Любов’ю до життя просякнута кожна строчка і це виходить від серця – ось в чому філософія Галини Іванівни.
 
 

Як все встигати – і чи можливо це? Всі знають, що час – це найважливіший ресурс. Як навчити цій науці дітей і прищепити їм культуру раціонального використання часу?
Тайм–менеджмент – це, по суті, набір правильних звичок, які допомагають людині досягати бажаних результатів. І якщо ці звички сформовані з дитинства, людина сприймає це як природний підхід до життя, що не викликає дискомфорту.
 
 
На порядку денному стали такі актуальні теми: складання розкладу для ледачих і як пояснити батькам, що немає настрою робити уроки. Таємними знаннями с читачами ділилася Ольга Олександрівна. На прикладі відомих героїв улюблених книжок діти вчились планувати свій день, це виявилося зовсім нескладним, якщо трошки подумати. Дехто і зовсім здивувався скільки всього трапляється усього за декілька годин. Ігрова ситуація «Зупини час» відразу показала цінність кожної хвилинки. Сподіваємось, ці знання стануть у нагоді кожного дня для наших завзятих читачів!
 
 
 

Доброта, милосердя виховувалися  людством протягом століть для того, щоб всім було легше жити, спілкуватися один з одним, щоб це спілкування приносило радість. Якщо людина любить тільки себе, в неї немає ні товаришів, ні друзів, і коли приходять важкі життєві випробування, вона стикається з труднощами один на один. Після нас завжди залишається слід у пам’яті інших людей. Якими ми запам’ятовуваємося? Дуже велике бажання щоб нас і наші вчинки згадували тільки  з теплом і вдячністю, щоб ми залишили після себе добрі сліди .. Доброта, милосердя, вміння співчувати почуттями інших людей створюють основу людського щастя.
 
 
Саме на цю тему мали час поміркувати учні сьомого класу, школи №22. Діти висловлювали своє бачення добрих вчинків, що погано, що добре. Згадували свої життєві ситуації та замислювалися над такими питаннями: чи важко бути добрим? Чи варто казати гарні, добрі слова? І як багато значить посмішка. Бібліотекар представила книжкову виставку с найдобрішими героями та розповіла про відомих людей чиї вчинки зробили світ кращим. Робота у команді сприяла активній співпраці. Всі без винятку пообіцяли зробити хоча б одну добру справу і навіть зібрали власні «дерева добра».