ЗОЛОТА ОСІНЬ
Ще недавно в небі синім
Пролітали журавлі,
А сьогодні в безгомінні
Ходить осінь по землі.
І від краю і до краю,
Від двора і до двора
Золотого урожаю
Знов до нас прийшла пора.
О. Бродський

В середині жовтня є свято Кузьми і Дем’яна. У народі так і казали: «Кузьминки – про осінь поминки». А в хатах запасалися роботою на довгі зимові вечори – готували вовну, ставили веретена – ткацькі верстати. Жінки готувалися прясти і ткати, щоб весну та зимові свята зустріти в нових святкових сорочках і сукнях. Дівчата в цей день змагалися між собою – хто смачніше приготує частування на вечірні посиденьки.

Ось сьогодні до нас  з своїми гостинцями завітали читачи 17 школи  3-В класу, де класним керівником є  Желнова Зінаїда Михайлівна.

Бібліотекар молодшого відділу Чеботова Наталія Олегівна підготувала осінню експозицію “Книжковий кошик”.

З якої діти дізналися  про такі цікавинки, як : cтародавні греки навчилися обробляти яблуні більше 4000 років тому. Багато легенд і міфів створено у різних народів про яблуню та ії плоди, а дні збору врожаю перетворилися в свята. У стародавній Еладі, наприклад, яблуко вважалося символом любові і присвячувалося богині краси Афродіті. Стародавні германці вважали, що ці дерева користуються заступництвом всіх богів і навіть блискавки їх не чіпають, – і оточували свої житла яблуневими садами. Врешті-решт, саме яблука стали символом всіх плодів. Люди вірили в їх магічні властивості. Не випадково в деяких державах поряд зі скіпетром і короною зображення яблука було емблемою монархічної влади.

Овочі, фрукти, горіхи були при нагоді для ігор та конкурсів: “Яблуневі фанти”, “ Гарний господар”, “Сліпак на городі”,”Горіхові перегони”. Гості прийшли зі своїми подарунками: співали пісні, розповідали вірші. Усі присутні були в захваті від перегляду вистави ”Ходить гарбуз по городу”. Які посиденьки без смаколиків та чаю?  По закінченню свята діти пішли до школи у піднесенному настрої.

Але вони  повернуться знову, бо не уявляють свого сьогодення без книги.

До теми рекомендуємо: Надеждина Н. «Вокруг света по стране Легумии», Митяев А. «Ржаной хлебушко – калачу дедушка», Владимиров А. «Земля на зернышке стоит».

ТАК ОСЬ ВОНА, СІЧ! ОСЬ ТЕ ГНІЗДО, ЗВІДКИ ВИЛІТАЮТЬ УСІ ТІ ГОРДІ Й ДУЖІ, ЯК ЛЕВИ! ОСЬ ЗВІДКИ РОЗЛИВАЄТЬСЯ ВОЛЯ Й КОЗАЦТВО НА ВСЮ УКРАЇНУ!                                                                                                                                    Гоголь М.

День українського козацтва відзначається  щорічно 14 жовтня, відповідно до Указу Президента України від 07 серпня 1999 року. Це свято встановлено, враховуючи історичне значення козацтва в української державності та його внесок у сучасний процес державотворення.
Неподалік від міста Дніпра, де річка Дніпро круто повертає на південний захід, колись могутню течію ріки перетинало гранітне пасмо – страхітливі дніпровські пороги. Близько чотирьох віків тому в цій місцевості виникла Запорозька Січ.
Спалахують грізні народні повстання. У бойові походи за щастя й волю виряджають синів матері. По містах і селах, степах і дібровах котиться могутній, як весняна повінь, гомін боротьби. У лютих січах з польськими панами і татаро-турецькими загарбниками вкривають себе невмирущою славою запорозькі козаки. Складають про них пісні-легенди мудрі співці-кобзарі. Вже минуло майже три століття, як не стало Запорозької Січі. Та пам’ять про неї живе й вічно житиме в серці нашого народу. Запорозьке козацтво протягом віків самовіддано боролося проти кріпосників і чужоземних загарбників. Його непримиренність до поневолювачів і героїзм будили й підтримували в народі на визволення й запалювали наступні покоління на боротьбу за кращу долю трудового народу.
 
 
 
17 жовтня  читачі зустрілися з начальником штабу Українського Козацького війська, Міжнародного Лицарського Ордену Українського козацького братства ім. Святого Миколая генерал-майором Любов’ю Тарасівною Тараненко. Учні ЗОШ №92 7-Б класу із класним керівником Турлаєвою С. М. здійснили цікавий екскурс в історичну сивину, але й у сьогодення повернутись не забули. Діти с натхненням та повагою прочитали вірші, заспівали українські народні пісні, нагадуючи всім присутнім про цінність рідної землі, відважність захисників та  героїзм наших предків.

Музика одна з прекрасних естетичних цінностей людства. Вона сприяє гармонізації нашого загального світовідчування, виступає інструментом самовираження і натхнення, служить джерелом непередаваних відчуттів і емоцій.
За даними проекту DilovaMova.com, вперше Міжнародний день музики провели 1-го жовтня 1975-го року.
З музикою наше людство знайоме з давніх часів. На світі знайдеться небагато людей, які зовсім байдужі до музики. Це мистецтво має величезний потенціал і багатьом композиторам донині вдається виражати через неї не тільки стан своєї власної душі, але й передавати атмосферу навколишнього, повного почуттів і переживань складного внутрішнього світу взаємин людини і природи. Вона скрашує життя людей, змушує їх радіти і співпереживати, відкриваючи двері в прекрасний світ звуків і коливань наших власних струн душі.
Музика ніколи не старіє, вона дозволяє нам доторкнутися не тільки до часів їх авторів, але і заглянути в наше майбутнє, відчути автентичність цього моменту.
Сьогодні до нашої бібліотеки на музичний вернісаж завітали читачі, учні 7-х та 9-х класів УНВК «Інтелект»
 
 
Діти з зацікавленістю слухали розповідь бібліотекаря Радзієвської О.М. про історію виникнення музики взагалі та музичних інструментів, відповідали на запитання вікторини, читали вірші, відгадували голоси товаришів по тембру. Всі бажаючі спробували створити власні музичні фантазії на запропонованих інструментах. В кінці зустрічі, затаївши подих, слухали натхненне виконання музичних творів на скрипці Саші Сучкова.

Нехай для Вас же сонце світить
І квіти ніжності цвітуть
Нехай в добрі, у щасті й мирі
Усі роки пройдуть

У цей святковий, щедро напоєний теплом осінній  день, до нас в бібліотеку завітали наші читачі, учні 7-Б класу школи №22 на психологічний практикум, присвячений Міжнародному дню людей похилого віку. Рішення про щорічне відзначення в Україні Міжнародного дня громадян похилого віку та створення належних умов соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян затверджено урядовою постановою від 26 вересня 1997 року № 1066 «Про щорічне відзначення Міжнародного дня громадян похилого віку». Цей день – не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої частини суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь. Все,  що оточує нас –  міста і села, заводи, безкраї лани –  є результатом  їх невтомної праці. В усьому,  до чого торкнулися їх  руки, вони залишили частку своєї  душі. Та і  власним  життям ми теж завдячуємо їм. Саме сьогодні  ми віддаємо шану тому поколінню, яке вистраждало під чорним крилом  голодоморів,   яке вистояло криваве пекло Великої Вітчизняної війни,  яке відбудувало зруйноване і допомагає  нам творити майбутнє. Їх долі  багато в чому схожі   одна на одну. Про кожного можна писати романи і повісті. І  буде то бентежна розповідь про стійкість,  мужність,  працелюбність,  відданість громадському обов’язку.         Діти уважно слухали розповідь бібліотекаря Радзієвської О.М., а потім з задоволенням спілкувались з Ганною Миколаївною, психологом Одеського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, яка підготувала дуже цікаву програму про відомих на весь світ людей, які досягли слави у похилому віці. Віка та Катя розповіли вірші, а в кінці зустрічі, дітям було запропоновано заповнити генеалогічне дерево.

Так, я книгар. Не лікар, не аптекар.
Не інженер, не вчитель, не банкір…
Я – більше : я Книгар! Бібліотекар!
На заздрість всім, всьому наперекір!
Петро Гоць

Що ж таке книга? Велике диво, створене людиною. Ще не вміючи читати, ми розглядаємо малюнки до казок, слухаємо цікаві історії, які читають нам батьки. Щодня ми маємо справу з книгами в училищі і вдома. З їхньою допомогою ми зазираємо у майбутнє, дізнаємося, як жили у сиву давнину.
Якою ж була перша книга? Чи надрукована, чи написана від руки, з чого вона була зроблена? Щоб дізнатись про це 28 вересня 2017 року в нашу бібліотеку прийшли читачі, учні 7-г кл., шк. №22 на бібліотечні посиденьки, присвячені Всеукраїнському дню бібліотек.
 
 

 
Розповісти про історію виникнення письменності бібліотекарю Радзієвській О. М. допомогли юні книголюби Катя, Віка та Ваня. А було це так:
В давньоассирійському місті  Ніневії були знайдені книги – плитки. Писець креслив свої знаки на м’якій глиняній плитці тригранною загостреною паличкою – після цього плитку обпалював гончар. Плитки нумерували, як сторінки, і на кожній проставляли назву.
У Єгиптян книга мала вигляд стрічки. Папірус при згинанні ламався, а стрічку можна було скласти в трубку. Вони були у вигляді стрічки кроків зі сто довжиною. Рядки писалися не у довжину стрічки, а у багато стовпчиків. Таку книгу не можна було сховати в кишеню. Її носили в ящичках.
Воскові книжечки були винайдені ще в часи древніх римлян. Вони мали такий вигляд: декілька табличок – довідок, охайно витесаних всередині, скріплялися шнурками через дірочки, які були пророблені у двох кутках дощечки. Квадратну виїмку кожної дощечки наповнювали воском. Писали на ній стальною паличкою – стилом. У кожного школяра того часу була підвішена до пояса така табличка.
У книг із воску і папірусу з’явився суперник – пергамент. Його виробляли із шкіри овець та телят. А також його можна було різати, згинати, зшивати в книги. Окремі аркуші зшивалися і в такому вигляді вони вже виглядали книгою. Були дуже важкими. Їх приковували залізними  ланцюгами до стовпів, щоб ніхто не міг украсти.
Берестяні книги виникли на Русі в ХI столітті. Для їх виготовлення брали берест (кора берези), кип’ятили його, зішкрібали внутрішній шар кори, а потім обрізали по краях, надаючи правильної  форми. Пройшовши таку обробку, берест ставав еластичним і м’яким.
Паперові фабрики виникли у Європі у ХIII столітті. Вони були не популярними, на них писали лише те, що мало зберігатися недовго. Продовжували писати на пергаменті. Але з розвитком шкіл, університетів, необхідні були книги, і в великій кількості. Тому папір починає витісняти пергамент.
Друкарський верстат народився у 1440 році. Особлива роль у становленні друкарської справи належить Івану Федорову.
Після цікавої розповіді, діти  з задоволенням відгадували ребуси та відповідали на питання вікторини.

Книга не тільки сама є другом, вона ще й знаходить для вас інших друзів. Коли ви прийняли книгу розумом і душею, ви збагатилися. Але коли ви передаєте її іншим, ви збагачуєтеся тричі. Генрі Міллер

27.09.2017 года  в 11.00 Детская Библиотека№40 приглашает посетить выставку “Пластилиновая история”,которая будет интересна и детям и взрослым.О каждой композиции расскажет сам автор Трач Анатолий Васильевич.

Надзвичайні ситуації завжди виникають несподівано. Дуже важливо, що в цій складній ситуації є люди, які можуть професійно прийти на допомогу. Це працівники аварійно-рятувальних служб, пожежної охорони, які займаються захистом життя громадян і ліквідацією і попередженням наслідків техногенних катастроф. Покровителькою тих, хто потрапив у біду, а так само тих, хто надає їм допомогу, є Ікона Божої Матері, іменована «Неопалима Купина», свято якого відзначається православною церквою 17 вересня. В цей же день українські рятувальники відзначають День рятувальника України. З нагоди свята в Україні щороку проводиться конкурс на кращого рятувальника країни, мета якої привернути увагу суспільства до цієї нелегкої праці і підвищити авторитет рятувальників.

Приклади відваги, рішучості, самовідданості, виявлені вогнеборцями під час виконання службових обов’язків, наочно свідчать про те, що пожежна служба об’єднує у своїх лавах сильних духом, загартованих часом і випробуваннями людей. Вони не лише за професійним обов’язком, але й за покликом серця завжди готові прийти на допомогу, ризикуючи власним життям заради життя інших. Ніколи не зітреться в пам’яті народній і світової спільноти подвиг пожежних під час ліквідації аварії на Чорнобильській  АЕС…

Тож не соромимося висловлювати щиру вдячність працівникам пожежної охорони за самовіддану працю, що завжди перебуває на межі ризику, за високий професіоналізм і майстерність при гасінні пожеж, за чесне служіння важливій і корисній для суспільства справі.
 
 
 
 
 
Саме тому, щоб відзначити це свято ми запросили у бібліотеку співробітника служби цивільного захисту старшого лейтенанта Антінескул Руслана Івановича та наших читачів -учнів 3 -Г класу, 67 школи. У програмі заходу відбулося: мандрівка у складні та небезпечні будні еменесників, привітання та малюнки на згадку від школярів, перегляд мультфільму “Фокс і Трот поспішають на допомогу”, голосне читання оповідання Б. Житкова “Пожежа”, веселе складання пазлів та пожежонебезпечна вогняна вікторина. Ну а крім веселощів та цікавих запитань, всім присутнім було нагадано про правила безпеки та поведінку у надзвичайних ситуаціях. Дітей захопила розповідь про вогнесник та його можливості.  Захід підготувала і провела бібліотекар Санду Олена Валеріївна.

Граматика повеліває навіть королями
Ж.-Б. Мольєр
Всесвітній день грамотності започатковано Організацією Об’єднаних Націй більше трьох десятків років тому. Відзначається він з 1976 р. за рішенням Генеральної конференції ЮНЕСКО. Населення Землі сягнуло шести мільярдів і продовжує рости. Проте майже одна шоста від загалу землян неграмотні – це вражаюча цифра 860 мільйонів! З них – 100 мільйонів дітей, які ніколи не сиділи за партами, не тримали в руках книгу. Саме грамотність допомагає дітям, молоді, дорослим засвоїти найважливіші життєві навички, які дають можливість гідно протистояти викликам, які кидає життя. Грамотність є основою для здобуття нових знань і вмінь, що є інструментами ефективної участі людини в усіх сферах суспільного життя ХХІ століття, зокрема економічної. Для України  – це дуже актуальне, і навіть, болюче питання. Тож вивчення кількох мов необхідне для постійного підвищення рівня грамотності. Це стосується не тільки освіти, але й культурної сфери, зокрема писемних й усних жанрів, заохочення видавництв до підтримки вітчизняної літератури державною та мовами меншинств, а також ефективна пропаганда читання. Обов’язкова початкова та середня освіта, мережа бібліотек, проведення освітніх заходів – прагнення до тотальної грамотності нації завжди було, є та буде. Всі українці, які хочуть добра своїм дітям, мають прищепити їм бажання до самовдосконалення, сміливість у здобутті нових знань, відвертість і щирість у висловлюванні думок, любов до книжок, навички роботи з сучасними інформаційними технологіями, розуміння й усвідомлення глобальних проблем людства та шляхів їх подолання – одне слово те, що складає грамотність сучасної людини.
 
 

У рамках заходу відбулося:

- бібліографічний огляд книжкових виставок: «Книжки про книжку: від рукописів до друкованих видань (історія книжкової справи)» та «Казки народів світу»;

- благодійна екскурсійна програма по бібліотеці «Дружити з книгою – любити бібліотеку» .У заході беруть участь учні Одеської спеціалізованої загальноосвітньої школи № 17;

-перегляд  мультфільму «В стране невыученных уроков»;

- голосні читання дитячих творів;

- конкурси та ігри;

- нагородження кращих читачів пам’ятними подарунками.

Шлях до глибинного вивчення історії та культури нашої держави лежить через вивчення рідного краю. Він формує істину любов до Батьківщини, до свого народу.
     Наше  рідне місто — Одеса. Яких тільки поетичних назв не має вона! Місто-герой, південна столиця, Південна Пальміра, перлина біля моря, столиця гумору! Вона єдина в світі, унікальна.
    Але завжди слід пам’ятати, що за щасливим сьогоденням стоять ті, хто виборював свободу і гідність свого народу, свого міста. Тому бібліотекар Парфьонова Олена Євгенівна (філія№40) спільно з музеєм Григоріївського десанту провела екскурсію для допитливих читачів. Дуже добре, що такі центри краєзнавчої роботи існують і допомагають у  формуванні громадянської позиції та патріотизму. Музей був створений у 1979 році після численних вибухонебезпечних знахідок, які свідчили про те, що саме тут у роки Великої Світової війни був підірваний Григорівський десант, перший в історії війни морський десант. В 1981 році  з нагоди 40-вої річниці десанту вдалося зібрати понад 20 залишившихся в живих десантників. З цього моменту і почалася велика пошукова робота, результатом якої став музей бойової слави. Він працює здійснюючи живий зв’язок поколінь. Все це сприяє патріотичному вихованню учнів, формуванню почуття гордості за свою малу батьківщину, її героїчне минуле.
 
 

Керівник музею Швецова Тетяна Константинівна розповіла слухачам про найважчі та героїчні часи Одеси та одеської області.  У боях за ці міста яскраво проявилися бойова доблесть військ, мужність населення. Воїни і трудівники тилу, дорослі і діти, всі, як один, кували перемогу. Ні розриви бомб і снарядів, ні шалені атаки ворога не зломили бойовий дух захисників Батьківщини. З перших же днів війни Одеса опинилася прифронтовим містом. Близько 55 тисяч одеситів вступили в народне ополчення та винищувальні батальйони.

Алея Слави, могила Невідомого матроса і парку культури і відпочинку імені Т. Г. Шевченка, обеліски, меморіальні дошки, назви проспектів та вулиць – все це священна пам’ять про безсмертний подвиг героїчних захисників Одеси. Це пам’ять про партизанів і підпільників.

 «Завжди пам’ятати і не забувати героїчні сторінки» – під таким гаслом бібліотекарі співпрацюють все не перший рік з відданими працівниками музею. Ми бажаємо, щоб молоде покоління ніколи не забували про те, що вони – одесити! І пишались за наше місто, за нашу Україну, і робили все для процвітання нашої рідної Одеси і нашої Батьківщини – України!

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай.

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без батьківщини.

                                                              Микола Чернявський

        1 вересня 2017 року бібліотекарі нашої філії знов зустрілися зі своїми читачами після літніх канікул. Вони з радістю відвідали школи №17 і 22, а також приняли читачів в читальній залі бібліотеки. Тема зустрічи  “Україна на карті Європи”.

     У кожної людини в житті є щось таке сокровенне, найрідніше, без чого вона не може навіть уявити свого життя. Це рідний батьківський край, де вперше дитина побачила світ, ясне сонечко, дрібні сльозинки дощу на віконному склі, ріжок молодого місяця, чисту зелену травичку і тисячі різних квітів, які радували серце своїм розмаїттям.  Це та земля, по якій ми зробили свої перші кроки, земля наших батьків, дідів і прадідів, і вона найдорожча за все на світі. Вона єдина, де ми почуваємо себе вдома, затишно і привітно.  Тільки в рідному краю людина почуває себе захищеною, стійкою, впевненою, бо вона вдома.  Де б хто не був, все одно повертається до своїх батьків, до свого дому, в свій рідний край, на свою Батьківщину, на рідну Україну.

Існує така легенда.

Колись давно Бог створив народи й кожному наділив землю. Наші предки кинулись пізніше, але землі їм уже не дісталося. От вони і прийшли до Бога, а Він у цей час молився й вони не сміли йому заважати. По якісь хвилі Бог обернувся, сказавши, що вони чемні діти, гарні. Дізнавшись, чого прийшли до нього, запропонував їм чорну землю. «Ні, – відповіли наші предки, – там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці». «Тоді я дам вам землю ту, що залишив для раю, там усе є: річки, озера, ліси, степи, усе. Але пам’ятайте, якщо будете її берегти, то вона буде ваша, а ні -дістанеться ворогові». Пішли наші предки на ту землю, оселилися й живуть до сьогоднішнього дня. А країну назвали Україною.

Україна – держава європейська не тільки за географічним положенням, але і за історичними, етнічним, культурним і духовним корінням. Вона – частина єдиного європейського простору.

     У нас є все для того, щоб побудувати могутню незалежну державу. Адже де ще є такі родючі чорноземи, надзвичайно сприятливий клімат, працьовиті люди, інтелектуальний потенціал! І тільки від нас залежить, чи скористаємось ми вповні цим історичним шансом. Від підростаючого покоління теж багато залежить. Будьте ж патріотами своєї Вітчизни. Любіть і шануйте свою Україну! Не забуваймо, що ми – українці. Бережімо рідну землю, національну гідність.