Дитяча бібліотека-філія №40, м. Одеси

Щоденно ми з вами використовуємо поняття «гроші». Цікава і насичена подорож відбулася в бібліотечному просторі, де разом з бібліотекарем Ліною Клименка юні читачі поринули в  історію української  національної валюти – гривні, і не тільки. Разом розібрали такі питання : чому в житті людини таку важливу роль відіграють гроші, чи все в нашому житті продається та купується?

Історія виникнення грошей. Сьогодні важко сказати точно, коли з`явилися перші гроші. Проте вчені припускають, що вік грошей становить близько семи тисяч років. Однією з причин винаходу грошей став такий фактор: коли відбулося розділення праці, люди стали обмінюватися надлишками виробленої продукції. Незручність і примусила людей шукати спосіб, який полегшив би процес взаємообміну.Довго тривали пошуки такого способу, доки наші пращури не зрозуміли: з усіх товарів слід обрати якийсь один і порівнювати його цінність із цінністю інших товарів. Так з часом люди почали віддавати перевагу цінним металам – золоту, сріблу, бронзі, адже метал було легко переплавити на злитки, поділити на частини, він не псується і не займає багато місця у сховищі

Історія української гривні. Історія української гривні теж дуже цікава. Назва «гривня» походить від прикраси з золота або срібла у вигляді обруча, який носили на шиї (тобто — на «загривку»). Частіше за все це були м’яко закруглені обручі, з кінцями у вигляді голівок левів, прикрашені кольоровою емаллю. Спочатку гривня була жіночою прикрасою, але згодом стала і нагородою за воїнську доблесть, а ще пізніше – платіжним засобом. Гривню можна було ділити (тобто рубати) на частки. Півгривні становило один рубль. Поступово рубль витіснив гривню, перетворившись на самостійну грошову одиницю, що дорівнював ста копійкам. А в Україні ця грошова одиниця стала називатись карбованець – від слова «карбувати».

 Наша інформаційно – пізнавальна година спілкування добігає кінця. Сьогодні ми з вами не тільки ознайомилися з історією виникнення грошей, але й переконалися в тому, що гроші не замінять доброго ставлення друзів, рідних та оточуючих людей. Добре мати гроші, але ще краще їх витрачати на добрі справи. Пам’ятайте: чим би ви не займалися в майбутньому, ким би ви не стали, подорослішавши, всі ви повинні визнати, що є речі, які ціни не мають. Це – здоров’я, любов близьких, повага оточуючих людей, гарний настрій і бажання жити не заради грошей! Не забувайте, багатство визначається не тим, скільки грошей ви заробляєте, а тим, наскільки добре ви можете прожити на зароблені гроші.

Захід підготувала і провела Клименко Л.С.

17 квітня у бібліотечному просторі відбулася зустріч за проектом “Хендгам”.Темою для зустрічі було обране найкрасивіше і чарівніше створіння природи – квітка! В рамках заходу під назвою “Барвиста клумба- квітковий розмай” була представлена книжкова  виставка  та  підібрані цікаві факти про квітковий світ. А ще, для Вас досвідчені учасники проекту та його керівник Клименко Л С. зібрали декілька порад щодо  роботи з легким пластиліном.

Ліплення з легкого пластиліну подобається дорослим і дітям. Ми  розкриємо секрети і особливості роботи з цією легкою глиною. Для виготовлення сувенірів та іграшок своїми руками знадобиться зовсім мало підручних засобів і матеріалів. Готові вироби можна сміливо використовувати за призначенням у повсякденному житті і дарувати.

Відмінності легкого пластиліну від інших мас для ліплення:

матеріал дуже приємний в роботі – еластичний, бархатистий, добре розтягується і формується в фігури, не вимагає розминання, як звичайний пластилін. Поверхня виробів гладенька без ретельного вирівнювання, тріщини не утворюються. Виходячи з цих характеристик пластилін назвали “суперлегким”.

Переваги пластиліну:

маса не липне до рук, не варто побоюватися плям, так як в складі немає жирів.

Після висихання вироби виходять твердими, виходячи з цього з ними можна грати, як  звичайною іграшкою.

Ця маса піддається змішуванню, а це означає, що за допомогою двох кольорів – можна отримати інший відтінок.

Кожен відтінок обов’язково герметично упакований в поліетиленовий пакет із замком. Якщо герметично закрити пакет, то його можна повторно використовувати.

Поради по ліпленню з легкого пластиліну:

Працювати тільки чистими і сухими руками.

Якщо маса дуже  м’яка і липне до рук, залиште  її на повітрі, періодично розминайте, щоб пішла зайва волога. Таку хитрість часто використовують при ліпленні дрібних деталей, їх складно формувати з вологого матеріалу.

Працюйте швидко, особливо з дрібними деталями. Тут не можна робити багато заготовок, а потім збирати з них фігуру.

Якщо частини не склеються, спробуйте злегка намочити місця стиків. Великі елементи фігур бажано фіксувати, наприклад, зубочистками або їх шматочками.

Що можна ліпити з легкого пластиліну?

Із повітряного пластиліну можна ліпити все. Це ідеальний матеріал для творчості.

Завітайте до Дитячої бібліотеки ✓40, тут весело і з користю читачі проводять свій вільний час!

Захід підготувала і провела Клименко Л.С.

 До Дня пожежної охорони України, 16 квітня 2024 року, до бібліотеки 40 завітали читачі, які почули важливі факти о пожежах та їх наслідках. Діти ознайомились з правилами протипожежної безпеки у бібліотеки, у школі, вдома, на природі, у громадських місцях. Дізнались деякі факти про професією пожежників та вчилися знаходити вихід із ситуації в разі пожежі, знайомились з елементарними засобами гасіння вогню. Більш детально розібрались як працює вогнегасник та коли саме його треба використовувати. Для закріплення набутих знань читачі відповідали на питання тематичної вікторини.

Прадавні українські ліси бережуть безліч таємниць і загадок. Тут живуть незвичайні міфічні істоти, які охороняють свій невидимий людському оку світ.          

  «Лісова пісня» – драма-феєрія, створена Лесею Українкою перше українське фентезі та нова жанрова форма.

11 квітня у бібліотеці-філії №40 відбувся захід присвячений Лесі Українці та, твору «Лісова пісня». Читачі залюбки поринули у дивовижний та фантастичний світ створений уявою виликої письменниці. Захід проводила Юлія Руденко яка разом з відвідувачами мандрували сторінками книги. Головна героїня товру Мавка дивовижне створіння. Мавка ― самобутній і сильний жіночий образ. Вона добра, лагідна, відкрита душею, але коли постає питання про захист своєї домівки, в її очах палає вогонь боротьби. Цей образ поєднує у собі містичність давніх українських легенд, персоніфікацію непереможного кохання, сміливість бути собою та вільність духу.

   Цей шедевр вона написала в 1911 році всього лише за три тижні. Леся тяжко сумувала за Батьківщиною, крім того, знову загострилася її хвороба. Ідея створити «Лісову пісню» була навіяна спогадами дитинства. А надто рідним Колодяжним, де «в місячну ніч бігала самотою в ліс і там ждала, щоб мені привиділась Мавка.   Ця місцевість дивовижно мальовнича, казкова й нині. Письменниця в листі до матері писала: «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними».

 «Лісова пісня» — романтичний твір. Поєднання реального й фантастичного. У творі зіставляються два світи — природи і людське суспільство. Автор наштовхує на думку про високе покликання людини, її гармонійність, цілісність і безсмертя душі. Саме це надихнуло поетесу так щемливо оповісти про те, якою трагедією обертається життя для тих, хто порожніє душею, зрікається своїх найчистіших почуттів, гасить у собі порив до творчості. Власне, зрадивши свою лісову наречену головний герой зраджує самого себе. Бо Мавка — це душа, без якої людина перетворюється на потвору.

   Драма-феєрія «Лісова пісня» є одним із перших прообразів фентезі в українській літературі. Хто б міг подумати, що написана понад сто років тому вона буде актуальна й понині.

8 квітня проводиться День любителів зоопарку.

Щороку мільйони людей відвідують зоопарки та дізнаються про безліч тварин, які там живуть. Багато зоопарків є центрами розведення тварин, види яких перебувають під загрозою зникнення. Зоопарки надають інформацію щодо тварин та їх середовище існування. 

Зоопарки та акваріуми захищають зникаючі види. Сьогодні зоопарки виконують чотири основні функції. Це: збереження, дослідження, освіта та відпочинок, а також розведення тварин у неволі, щоб вони не вимерли. Зоопарки також працюють у дикій природі, зберігаючи тварин у їхньому природному середовищі існування.

Світ тварин − найбільше царство на території Живої природи, де проживають різні народи. З окремими його мешканцями ви знайомі, з іншими − ні. Та усі вони такі ж жителі Землі, як і ми, люди. Якщо ми хочемо з ними подружитися − маємо більше дізнатись про них: хто вони, де живуть, що їдять. Адже про друзів хочеш знати більше! У світі так багато тварин, і всі вони такі чудернацькі! Одні втрачають хвоста, другі змінюють колір, інші лазять по горах, як справжні альпіністи…

Усі вони — великі та маленькі, повзкі та слизькі, волохаті та хвостаті, вухаті та зубаті — заслуговують на нашу любов та повагу.

Читачі дитячої бібліотеки №40 теж дуже люблять тварин та відвідувати зоопарк. Сьогодні діти прийшли до бібліотеки на захід, вони розповіли про своїх домашніх улюбленців та дізналися багато цікавого про тварин, які живуть в зоопарку та в дикій природі. Бібліотекарі підготували книжкову виставку, на якій були представлені книги про тварин. Також читачі прийняли участь в проекті «Книга.Гра.Тека», де вони грали в настільні ігри та відповідали на цікаві питання про тварин.

Всесвітній день охорони водних ресурсів проходить щорічно з 22 березня 1993 року. У цей день – всі країни світу акцентують увагу на дбайливому ставленні до водних ресурсів Землі. Основною причиною святкування цього дня є швидке зменшення запасів питної води. Генеральна асамблея ООН оголосила 22 березня Всесвітнім днем охорони водних ресурсів.

У червні 1999 року на ІІІ Конференції міністри екології і охорони здоров’я – Україна і 35 європейських країн, підписали Протокол про проблеми води і здоров’я, зобов’язавшись оберігати своїх громадян від захворювань, пов’язаних із забрудненням води, захищати водні ресурси, створювати системи усунення небезпечних ситуацій.

Приєдналися до цієї ініціативи і читачі дитячої бібліотеки -філії √ 40 разом з бібліотекарем Клименко Л.С. Під час заходу  обговорили тему збереження води та ії використання.З’ясували, що  вода необхідна і використовується в різноманітних сферах життя людини.Також  визначили декілька  правил для того щоб економити воду для дітей та їх батьків. Прості правила допоможуть зберегти воду і навіть заощадити гроші.

-Перевірте справність сантехніки, кранів.

-Користуйтеся стаканом під час чищення зубів.

-Приймайте душ, а не ванну ( в душі використовується менше води і витрачається менше енергії на її підігрів) -Вимикайте воду під час намилювання.

– Посуд мийте в мийці або в мисці, а не під проточною водою.

-Коли миєте машину, користуйтеся відром із водою і губкою, а не водою зі шлангу.

-Читайте,цікавтеся питаннями щодо проблем екології, розповсюджуйте отриману інформацію,станьте агентом впливу, бо  планета у нас одна)))

Для України питання води є надзвичайно актуальним, оскільки за рівнем запасів доступних до використання водних ресурсів наша країна належить до малозабезпечених країн Європи та світу. Так, на одну людину в Україні в середньому припадає лише 1 тис. кубічних метрів річкового стоку у рік, у той час, як за оцінкою Європейської Економічної Комісії ООН держава, водні ресурси якої не перевищують 1,7 тис. кубічних метрів на людину, вважається водонезабезпеченою

Читайте,цікавтеся питаннями щодо проблем екології, розповсюджуйте отриману інформацію,станьте агентом впливу, бо  планета у нас одна)))

Сьогодні наші читачі познайомились з Кетрін Патерсон – однієї з чільних американських дитячих письменниць другої половини двадцятого століття. «Міст у Терабітію» увійшов до переліку найвизначніших творів дитячої літератури за версією Американської літературної асоціації, до списку «Відомі дитячі книжки», та здобув нідерландську премію «Срібний олівець». Герої книги з головою поринули у світ власних фантазій. Втікаючи від сірих буднів дорослого життя, де стільки зла, штучності та брехні, вони створюють свою казкову країну із назвою Терабітія.
 Ця книжка зіткана з контрастів, які показують, наскільки складно влаштований цей світ.

Завдяки проекту «Книга в кадрі» читачі потрапили у зворушливий світ Терабітії, адже щемка історія дружби назавжди залишаться у пам’яті та торкається таємних струн душі.

Кожного березня у світі відзначають День цуценяти. Вперше це свято запропонувала експерт-кінолог із США Колін Пейдж. Можливо, це наймиліший день в історії. Адже ми згадуємо про самого чарівного нашого чотириногого друга, маленького цуценятка.  Оксана Підіпригора провела захід для учнів одеського приватного ліцею «Інтелект». Діти почули новини про книжки о собаках від бібліотекаря, пограли у гру «Намалюй свого хвостатого друга», відповіли на питання вікторини «Вірю-не вірю», заповнили кросворд «Гра туди-сюди» та послухали главу з книги Саши Чорного «Щоденник Фокса Міккі».

   Звичайно, це день цуценят, але вітати в цей день можна собаку будь-якого віку! Зрештою, собаки завжди в наших серцях вважаються цуценятами, чи не так?

Цуценята люблять фізичну ласку, і якщо вони хочуть її отримати, вони шукатимуть її у своїх улюблених людей. Вони можуть притулитися до вас, коли ви сидите на дивані або на підлозі. Це спосіб показати, що поруч із вами вони почуваються в безпеці.

Подаруйте своїм хвостикам трохи ласки, вони будуть вдячні, адже завжди залишаються самими вірними друзями.  

«Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим що можна. Перевіряй свої вчинки… Роби все так, щоб людям, які тебе ото­чують, було добре».

 До дитячої бібліотеки №40 завітали учні школи «Інтелект», щоб більше дізнатися  про видатного вчителя та письменника Василя Олександровича Сухомлинського, а також послухати його оповідання. Діти ознайомилися зі збірками «Вогнегривий коник», «Квітка сонця», «Всі добрі люди – одна сім’я» та ін. Та прийняли участь в майстер-класі з виготовлення листівки «Квітки». 

В.О. Сухомлинський дуже любив дітей, тому і став педагогом. Це справді людина з полум’яним серцем, видатний педагог сучасності. 35 років свого життя він віддав школі. Сухомлинський – заслужений вчитель України. І сьогодні широко використовується безцінна спадщина В.О.Сухомлинського, адже дбати про щастя інших було лейтмотивом усього його життя.
    «Дорогі мої! Я буду жити і працювати заради вас, доки в моїх грудях б’ється серце. Ніякі високі звання ані титули не зіпсують мене. Я залишуся таким, як був досі. Найвище звання на світі – бути Людиною. Бути Людиною і дбати про щастя інших». Все найцінніше, створене В.О.Сухомлинським, не тільки назавжди увійшло до скарбниці вітчизняної педагогіки та національної духовної культури, а й знайшло своє поширення у різних країнах світу. Книги Василя Олександровича, окремі твори, статті були опубліковані в Росії, Болгарії, Угорщині, Польщі, Чехословаччині, Німеччині, Японії, Китаї. Ідеї Сухомлинського викликали інтерес і набули певного розповсюдження у педагогів далекої Австралії та Сполучених Штатів Америки. Творчість Василя Олександровича користується особливою популярністю у Китаї. Тут видано практично всі праці й багато статей педагога по кілька разів великим тиражем.

  Василь Олександрович Сухомлинський – багатогранна особистість. Ми знаємо  його не тільки як видатного педагога, вченого, а й як дитячого письменника.
    Для дітей він написав понад 1500 художніх мініатюр – казок, оповідань, легенд, притч, новел. Герої Сухомлинського – павучок та мурашка на землі, журавлиний ключ у небі, лелеки, горобчики, берізка, калюжа, маленьке кошеня і звичайнісінькі діти, їхні батьки, бабусі, дідусі.

  Деякі казочки й оповідання написані з гумором, жартом, яким відзначався і характер самого Василя Олександровича.
    З творами Сухомлинського діти знайомляться ще в дитсадку, а потім  в молодших класах навчальної школи. Це оповідання, які популяризують такі важливі душевні якості людини, як привітність, чуйність, доброзичливість, скромність, щирість, прагнення завжди йти вперед до нового та наполегливою працею досягати своєї мети. Усю свою любов і доброту цей мудрий, надзвичайно ерудований педагог віддав дітям.

  13 березня у бібліотеці філії №40 відбувся захід присвячений книзі Стіва Альтена  «Мегалодон». Бібліотекар Руденко Юлія разом з відвідувачами дискутували хто такий мегалодон, що означає назва, та що ми знаємо про цю тварину. Які причини призвели до вимирання доісторичної риби і чи справді вона зникла. Захід проходив у межах проекту «Книга в кадрі».  Активний діалог з учасниками заходу допоміг цікаво на докладно подати невідомі факти про існування доісторичного монстра.

 Як багато ми знаємо про цих гігантських хижаків стародавніх морів? Дослідники вважають, що мегалодони вимерли приблизно 2,6 млн років тому – десь тоді, коли, почав формуватися вид сучасних білих акул. Гігантська доісторична акула мегалодон наводила жах на мешканців океану у пліоцені та міоцені. Вона харчувалася як іншими рибами, так і ссавцями. Маючи величезний розмір, мегалодон міг успішно полювати на найбільшу здобич, зокрема на китоподібних.  Довжину тіла мегалодона можна лише приблизно оцінити за розмірами його зубів та хребців. Більшість з того, що нам відомо про цих риб, вдалося встановити за зубами – це чи не єдині рештки, які від них лишилися. Довжина їхнього тіла, за припущенням палеонтологів, була від 13 до 18 метрів – як лондонські двоповерхові автобуси. І хоча це суттєво більше від розмірів нинішніх білих акул, це все ж не гігантські 25-метрові створіння, як їх зобразили творці фільму.

   Величезні розміри мегалодонів дуже вразили дослідників, адже такі великі створіння мусили весь час перебувати у пошуках їжі.

  Тому, навіть якщо б ми жили в один час, то невеличка “закуска” у вигляді людини навряд чи б в очах мегалодонів була вартою того, щоб витрачати на неї багато сил. Немає свідчень того, що саме розміри мегалодонів стали причиною їхнього вимирання, однак їжа майже напевно була одним з чинників зникнення цих риб. 2,6 млн років тому рівень світового моря швидко змінювався, що впливало на прибережні екосистеми, де жили гігантські акули.
Протяом кількох мільйонів років зникло близько 36% акул, черепах, морських птахів та морських ссавців.
  Мегалодони були останнім видом гігантських акул, яких наслідували вже менші та більш рухливі мисливці, так як великі білі акули.