Дитяча бібліотека-філія №40, м. Одеси

О. Генрі – це творчий псевдонім американського письменника, видатного майстра короткого оповідання Вільяма Сідні Портера.. Своє перше оповідання – «Різдвяний подарунок Діка-Свистуна», надруковане в 1899 році в «Журналі МакКлюра», Портер підписує псевдонімом О Генрі.

За своє життя письменник написав 273 новел і оповідань, і тільки один великій твір — роман «Королі і капуста». Повне зібрання його творів становить 18 томів.

Постать О. Генрі займає особливе місце в літературі, він неперевершений майстер короткого оповідання. Герої Генрі різноманітні та живі, і він уміло передає не лише їхні долі, а й характери. Перед нами постають мільйонери і ковбої, спекулянти і клерки, пралі і бандити, фінансисти і політики, артисти і робітники… А ще О. Генрі блискуче використовував жаргон, гострі слівця та вирази, і взагалі, його твори вирізняються неперевершеними діалогами. За мотивами оповідань автора знято американський фільм «Вождь червоношкірих та інші…» з Мерилін Монро у невеликій ролі (новела «Фараон і хорал»). Режисер Леонід Гайдай зняв трилогію «Ділові люди», до якої увійшли короткометражні фільми «Дороги, які ми вибираємо», «Рідневі душі», «Вождь червоношкірих».

У рамках проекту «Книга в кадрі» читачі відвідали захід у бібліотеці №40, на якому дізналися цікаві факти з біографії письменника, познайомилися з книгами автора, відповіли на веселі запитання вікторини, переглянули захоплюючий фільм «Вождь червоношкірих» та зіграли в настільну гру, отримуючи бурю позитивних емоцій.

Сьогодні дитина — це особистість, яка прагне до пізнання, до чогось нового і цікавого, їй хочеться пробувати себе в самих різних напрямках і хочеться досягати висот вже зараз. Саме тому КЗПО Одеська СЮТ «Сігма» також прийняла участь у щорічному «Смуга Фесті» у бібліотеці №40.
Дітей очікувало багато цікавої інформації та локальних майстер-класів. Особливою популярністю користувалась 3D-ручка, для багатьох це був перший досвід. Для бажаючих була локація паперопластики, плетіння зі стрічок, та виставка моделей кораблів. Дякуємо команді за участь у фестивалі, та внесок в організацію корисного та цікавого дозвілля для наших читачів.

Море… Я дуже люблю море. Воно ніколи не буває одноманітним, нецікавим, бо щодня, навіть щохвилини воно різне.

Морський камінь, який ми всі любили збирати в дитинстві на наших пляжах, має цікаву історію. Мільйони років тому освіту Кавказьких гір відбувалося з бурхливим виверженням вулканів, потоки застиглої лави у вигляді плит, уламків і дрібних шматочків неслися течією гірських річок і потрапляли в море. Морські хвилі продовжували шліфувати і обкатувати скалки, подрібнюючи і надаючи камінцям округлу форму.
Але що ж робити, коли за вікном війна, літні, дачні радості забуті? Бібліотекар, Чеботова Наталія, назбирала морські камінчики і принесла частинку моря та сонця до бібліотеки. Та разом з читачами зайнялася творчістю.  Це захоплююче заняття не тільки урізноманітнює час, а й залишить на пам’ять чудові сувеніри, при одному погляді на які настрій буде підніматися.
Які ж вироби з морських каменів можна придумати? Список ідей практично невичерпний! Саме тому у рамках “Смуга Фесту” у бібліотеці №40 ми з дітьми розписували камінчики. Тема: море, місто Одеса, морські тварини.
Для роботи крім камінчиків, фарби і пензлика до них, діти получили багато цікавої інформації.
Найкраще з невеликих камінчиків довгастої форми виходять рибки. Розмалював  кілька штук різного розміру, можна організувати оригінальний декоративний “акваріум”. Але фантазія наших дітей безмежна. І на фотографіях ви можете побачити, як вони її втілили в своїх малюнках .

Проєкт ” Диволіпака” теж приєднався до щорічного “Суга-Fest” від дитячої філії- бібліотеки №40. Що ж може бути цікавіше ніж зануритися на дно Всесвітнього океану?
Все недоступне зачаровує, що може бути далі від людини, ніж океанське дно? Але тільки не для читачів дитячої бібліотеки №40! За допомогою книжок, навіть дно Світового океану стає ближче, а скільки всього ще попереду!
Морські мешканці так несхожі на земних істот. Про них дуже хочеться дізнатися більше. Чим живляться? Як живуть і захищаються? Так багато всього того, що дуже хочеться знати. Дивлячись на поверхню води, важко уявити те різноманіття життя, яке ховається внизу. Адже це не тільки тварини, риби і рослини. Підводний світ – непередбачуваний, таємничий і неосяжний. Як відомо, близько 70% поверхні Землі покрито водою.
Наші читачі познайомились з мешканцем морських просторів – крабом! На згадку про заняття змоделювали із пластиліну краб-магнітик.
Представляємо цікаві факти про крабів:
– Краби відносяться до загону десятиногих ракоподібних.
– Мають екзоскелет — панцир. Оскільки він дуже міцний, коли тіло краба виростає, панцир линяє.
– Ці членистоногі мають вісім ніг, попереду розташовуються клешні. Рекордний розмах клешнів — біля двох метрів.
– Очима краб може дивитися в усі сторони.
– Зуби знаходяться у шлунку.
– Дихають подібно рибам у воді. Однак, можуть тривалий час перебуває на суші, поки зябра не висохнуть.
– Клешні призначені для добування їжі, захисту та залякування ворогів. Якщо краб її втратить — відросте знову, але вже менших розмірів.
– Зелений трав’яний краб, який живе в Чорному морі, є найшвидшим. Він розвиває швидкість до 1 метра за секунду.
– Краби населяють моря й океани. Ці морські істоти відіграють важливу роль в екологічному балансі — вони харчуються органічними залишками, тим самим очищаючи морське дно.
– У світі існують водні й наземні види крабів. Вони розумні й спритні, можуть долати великі відстані.
– На острів Різдва в Індійському океані щороку приповзають мільйони крабів. 
Книга відкриває світ без обмежень для кожного, приходь до бібліотеки і вперед! Пам’ятайте, головне — аби щодня в світі ставало на одну непрочитану книжку менше!

Восьминоги одні з найбільш чудернацьких істот на нашій планеті та згідно досліджень багатьох зоологів вони є найбільш розумними серед усіх безхребетних. Восьминогів можна навіть приручити та дресувати, вони мають хорошу пам’ять і добре вчаться.
Восьминіг – це хижа істота, що живе в тропічних і субтропічних морях.
Якщо під час відливу вдалося побачити незвичайного своєрідного морського мешканця, вважайте, що вам пощастило. Тому що восьминіг – майстер маскування. Він належить до групи так званих тварин – хамелеонів. Восьминіг, що затаївся на дні океану в водоростевому царстві, серед купи підводних каменів робиться просто непомітним. А ще він здатний і змінити колір шкіри під колір навколишнього оточення, шоб непомітно чекати, поки здобич підпливе до нього ближче.
В дитячій бібліотеці №40 зібралися маленькі читачі на щорічний фестиваль «СмугаФест» та спробували власноруч виготовити паперового восьминога. А ще діти дізналися багато нового та цікавого про восьминогів.

 Ось наприклад, де які цікаві факти:
У восьминогів незвична кровоносна система, вони мають три серця та кров синього кольору.
При народженні восьминоги не перевищують за розмірами мураху, проте найбільший задокументований восьминіг важив понад сімдесят кілограмів.
У світі налічується близько 300 видів восьминогів. Важко назвати точну цифру, оскільки щодня відкриваються нові види.
Звичайний восьминіг є безхребетною, а головоногий має цибулину голову, складні, чутливі та великі очі та вісім рук. У нього твердий дзьоб, а рот знаходиться знизу. До голови прикріплено мішкоподібне тіло, яке складається з кільця з восьми однакових довгих рук. Він використовує ці руки, щоб ходити по дну океану.
У кожного з малят на згадку залишилась іграшка – восьминіг та гарний настрій.

Кожного року Дитяча Бібліотека №40 організовує Смуга FEST «Я Одесит-я патріот!». За п’ять років існування захід змінював багато форматів, це залежало від погоди та карантину, але сьогодні особливі умови проведення фестивалів у бібліотеці, кожна творчо-інтелектуальна локація зроблена з великою вдячністю та шаною до ЗСУ. Бібліотека тримає свій культурний та інтелектуальний фронт з розумінням, як це важливо для майбутнього країни.
Ми підготували чотири книжкові виставки на тему «Одеса-моє рідне місто», «З Україною у серці», «Чорне море та його мешканці», «Море та поезія»!
Крім локацій з творчими майстер-класами, головними подіями  свята стало нагородження учасників вікторини «З Одесою у серці» -вони отримають наліпки з автографом автора патріотичних котиків ІГОРЯ МАТРОСКІНА. Також призи отримають юні поети, які склали  вірші до Дня Незалежності. Дякуємо з підтримку Громадську Організацію «ТатоХаб».
 Моє рідне місто – Одеса. Яких тільки поетичних назв не має вона! Місто-герой, південна столиця, Південна Пальміра, перлина біля моря, столиця гумору!
Вона єдина в світі, унікальна.
Опис місцевості в Одесі слід починати з її історичного центру. Там старовинні вулички, ласкаве Чорне море, найкрасивіший в світі оперний театр. А ще – найбільший та найпотужніший в Україні морський порт.
Одеса – справжні морські ворота країни.

Лелеки це символ любові до батька – матері, котрі благословили тебе на світ, а тому це – й символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини. Щасливий той двір, де є гніздо лелеки, бо він – птаха священна, за розорення його гнізда – кара вогнем. А ще лелека приносить до оселі немовлят.

Бусол, жабоїд, веселик, боцюн, чорногуз,гайстер — як тільки не називають лелеку в різних регіонах України. А на Житомирщині навіть існує повір’я, що лелеки мають людські імена. Тож якщо покликати птаха його іменем, він неодмінно поверне голову.

Білі лелеки – наші супутники. Вони завжди оселяються поруч із людиною. Чимало лелечих родин повертається щороку в одне й те саме гніздо. Птахи так звикають до господарів двору, що можуть брати запропоновану їжу з рук. Проте чорні лелеки, навпаки, дуже боязкі, вони завжди остерігаються людей і селяться якнайдалі. Чорний лелека занесений до Червоної книги України та охороняється іншими міжнародними природоохоронними переліками.

Лелеки – мовчазні птахи, вони практично не здатні видавати звуки. Лелеча мова – це посвистування, клацання дзьобом, шипіння.

Ці птахи не розуміють загрози від вогню та зовсім не бояться жару. Існує чимало прикладів, коли лелеки забирали гілки з тліючого вогнища, аби збудувати гніздо. Вони приносять таку гілку в житло й нажаль в результаті цього гніздо повністю згорає.

Ці дивовижні птахи завжди сплять виключно стоячи на одній лапі. Цікаво, що уві сні лелека може почергово змінювати лапи. І як дослідили вчені, при цьому птах навіть не прокидається.

Виявляється, у лелек та орлів гнізда передаються від батьків дітям. Кожне нове покоління лелек, звичайно ж, ремонтує своє гніздо, проте немає необхідності будувати нове. Дослідники знайшли найстаріше лелече гніздо в Європі, вік якого – 400 років.

З лелекою пов’язано безліч легенд та вірувань. Птаха здавна шанували різні народи світу та присвоювали йому магічні властивості.

Слов’яни та балти вважали чорногуза символом добробуту і щасливої долі. Тож якщо на сільській хаті з’являлося гніздо, господарів чекали злагода, здоров’я та гарний урожай.

Старожили переконані, що селяться лелеки тільки в хороших, працьовитих людей, а домівки злих та лінивих оминають.

На Поліссі випікали галіопу — печиво, яким «пригощали» лелек, прохаючи доброго врожаю: «Бузьку, бузьку, на тобі галіопу, а ти мені дай жита копу…».

Лелеку завжди зображали добрим героєм у народних казках та легендах. Одна з них розповідає, чому в лелек чорні крила.

Якось у хатині, де мешкала сім’я з двома немовлятами, сталася пожежа. Лелеки, що мешкали на солом’яній стрісі будинку, заметушилися, почали кликати на допомогу. Батьки працювали в полі, тож не могли побачити, що сталося. Тоді чорногузи кинулись до обійстя і винесли дітей з полум’я. Відтоді у лелек червоні ноги та дзьоб і чорні кінчики крил, обпечені в пожежі.

Сьогодні до бібліотеки №40 завітали наші маленькі читачі та дізналися багато цікавого про лелек, про їх спосіб життя і звички. А також легенди та повір’я про цих чудових птахів. На згадку про цікавий захід, кожен з дітей виготовив паперового лелеку.

За легендою, першим конкурсом краси стало змагання трьох богинь Гери, Афіни та Афродіти. Суддею вони обрали Паріса (людини), який і віддав головний приз – яблуко та звання Прекрасної – Афродіті. Саме з цього й розпочалася Троянська війна.
Тяга до прекрасного властива будь-якій людині. Щороку 9 вересня у всьому світі оспівують красу у всіх її проявах — для цього започатковано Міжнародний день краси. Протягом часів у кожного народу кожної країни формувалося своє уявлення про красу. Стародавні греки вважали красивими людей з ідеальними пропорціями та симетрією в тілі. Саме в цей час виникло поняття «квадрат стародавніх» — зростання людини дорівнює довжині її розкинутих убік рук. Стародавні римляни цінували тендітність і світлу, не зачеплену засмагою, шкіру — жінки уникали сонця і бинтували собі талію і груди, щоб зберегти стрункість. Середньовічна Європа – час, коли за красу можна було жорстоко поплатитись. Знамениті «полювання на відьом» загрожували вродливим дівчатам смертю — привабливість вважалася ознакою гріховності. В епоху Відродження вважалися прекрасними ті дами, чия шия була довгою і тонкою, чоло — високим і чистим, волосся — світле і хвилясте, постать — не худа, але й не надмірно повна. Жінкам того часу доводилося голити волосся над чолом, щоб візуально збільшити його, і на потилиці над шиєю, щоб вона здавалася довшою. У дивовижну епоху Рококо особливу увагу приділяли одязі та зачісці — перша має бути дорогою та пишною, друга — якомога складнішою. На головах красунь того часу часом зводили цілі конструкції сади, кораблі, квіткові кошики. Вже пізніше в моду увійшла стрункість і аристократична блідість — придворні дами довгий час мучилися корсетами і пудрилися отруйними свинцевими білилами.

У бібліотеці філ.40 відбувся захід присвячений Всесвітньому дню краси. Бібліотекар Руденко Юлія провела для читачів конкурси, вікторину та розповіла про різні стандарти краси різних часів та у різних народів.

Слово «благодійність» походить від словосполучення «творити благо» і означає надання безкорисної допомоги нужденним. Творити благі і добрі безкорисні справи, милосердя чинити тим, хто потребує цього особливо – завжди було гідним і шанованим заняттям. Форм висловлювання благодійної діяльності дуже багато. Це не лише матеріальна допомога, а й волонтерство, безоплатне надання професійних послуг, виконання будь-яких робіт, дарування майна. Справжня благодійність починається з щирої посмішки та любові, з доброго слова, сказаного оточуючим. Дуже не просто жертвувати своїми інтересами та проблемами, співчувати комусь, підтримувати, любити та поспішати на допомогу. Це і є виявом людяності.

Щоб відволікти дітей від  сьогодення в дитячій бібліотеці №40 Чеботова Наталія створила для читачів локацію благодійності. Для дітей були організовані голосні читання творів українських авторів та їх обговорення. Своїми руками малеча зробила оригінальній подарунок для свого дому. І як можна обійтись без чаювання зі смаколиками. Книги, тепла атмосфера, щире відношення, посмішки, солодощі надовго запам’ятаються дітям. Ми віддаємо серця нашим читачам.