Дитяча бібліотека-філія №40, м. Одеси

20 грудня 2022 у дитячій бібліотеці –філії №40 відбувся захід  для 1-4 класів присвячений творчості відомої англійської письменниці Беатрікс Поттер за книгою «Флопсі, Мопсі  та Ватний Хвіст».
Бібліотекар Клименко Л.С. підготувала книжкову виставку- «Книжки з вушками», до якої  увійшли книги відомих дитячих письменників. Відбулося  голосне читання твору Беатрікс Поттер. Читачі з захоплення прослухали їсторію ,в який познайомились з неперевершеним  бешкетником Кроліком Пітером та його великою  казковою родиною!

Прославлена ​​англійська дитяча письменниця і талановитий художник, відома всьому світу як творець таких чудових персонажів, як їжачиха Ухті-Тухта і кролик Пітер. Творчість Беатрікс Поттер орієнтована на дітей різного віку і припаде досмаку навіть дорослим. Її твори користуються великою популярністю вже більше ста років. Створені автором казки та оповідання переведені на кілька десятків мов і продаються в різних країнах світу!

Більшість книг – це збірники невеликих оповідань для дітей з ілюстраціями автора. При цьому майже всі вони присвячені тваринам, наприклад, білченяті, кішці, качці та іншим. Відмінною рисою історій є досить простий сюжет з обов’язковою мораллю і щасливою кінцівкою.

Завершила захід міні-вікторина  присвячена життю і творчості Б. Поттер  та її казковим героям!

Приходьте до дитячої бібліотеки №40, завітайте разом з нами у чарівний світ Беатрікс Порттер!

Пам’ятайте, головне — аби щодня в світі ставало на одну непрочитану книжку менше!

Відповідальна : Клименко Л.С.

Чай – це напій, без якого неможливо уявити жодного дня: його п’ють на сніданок, обід, вечерю і в перервах між прийомами їжі. Але що ми знаємо про цей простий і такий дивовижний людський винахід? Ось лише деякі цікаві факти:

1. Схід п’є чай більше 5 тисяч років. А Захід – всього лише трохи більше 400.
2. До 1800-х років кубики чаю використовувалися в Сибіру як гроші.
3. Чайні пакетики з’явилися в США в 1904 році. Деякі туристи вважають це найгіршим винаходом в світі!
4. Найбільше у світі чай п’є Ірландія, а Британія – тільки на другому місці.
5. Чай – національний напій Ірану і Афганістану.
6. Існує понад 1500 видів чаю.
7. Найбільше чаю виробляє Китай, від нього майже не відстає Індія.
8. Ще один винахід США – холодний чай, хоча є версія, що його придумав один британський продавець чаю на Всесвітній виставці в Сент-Луїсі в 1904 році.
9. Саме холодний чай вживається в США найбільш активно – 85% проти 15% у гарячого.
10. Після води, чай – найбільш споживаний напій на Землі.
11. У Китаї чорний чай називається червоним.
12. Найдорожче в світі чаювання пропонує готель «Рітц Карлтон» в Гонконзі. Чай на двох там коштує майже 9 тисяч доларів.
13. Чорний чай складає близько 75% всього споживаного в світі.

Відсвяткувати День чаю зібралися в бібліотеці учні 2-Б классу школи 22, разом зі своїм класним керівником. Юні читачі дізналися багато нових цікавих фактів про чай. Ознайомилися з книжковою виставкою. Творчо попраціювали виготовляючи книжкову закладку у вигляді чашки з чайним пакетиком. Та в кінці свята бібліотекарі пригостили малюків напоєм бадьорості та довголіття! До нових зустрічей!!!! Захід підготувала і провела бібліотекар Санду Олена Валеріївна.

    Тільки-но сніг вкриває землю, в усіх з’являється передсвятковий настрій, бажання придбати нові прикраси для ялинки, запалити святкові вогники й скоріш наблизитись до зимових свят.

    Новий рік – чи не єдине свято, яке об’єднує людей не залежно від віросповідання та національності. Закінчення року і прихід наступного завжди дає надію на позитивні зміни, нові можливості, а ще всі переконані, що саме прийдешній рік принесе приємні події. Так чи інакше, Новий рік – час бажань, приємних традицій та святкового настрою. Ялинка, новорічні привітання, салати із шампанським – усе це роками присутнє при святкуванні. А як зустрічають Новий рік в інших країнах світу? Запрошуємо наших читачів в новорічну подорож, щоб і собі перебрати цікаві звичаї цього дня.

     Новий рік — це справді особливий день. Навіть ті, хто не вірить ні в Діда Мороза чи Санта-Клауса, все одно відзначають закінчення старого і початок нового року.

     Кожна країна має свої особливості, цікаві традиції та навіть дати святкування Нового року в різних країнах світу.

     Сьогодні читачі бібліотеки №40 приєднались до казкової пригоди. Познайомились з усією родиною Діда Мороза, дізналися імена усіх дідів морозів та їхніх помічників. А також разом прикрасили ялинку та зіграли в новорічні ігри.

     Поздоровляємо всіх з наступаючим Новим роком!

Наближається чарівний час казки та виконання бажань. Новий Рік, нові надії, мрії, що все у нас буде добре. Усім відомо, що передчуття свята часто набагато приємніше, ніж саме свято. Тому важливо якомога раніше відчути наближення Нового року й зануритися в його казкову атмосферу. Спільна підготовка до свят зближує та створює особливий настрій.
Майстер-клас з виготовлення новорічної іграшки з фетру провела Парьфонова Олена, бібліотекар філії №40. Адже створення новорічного декору – це веселий процес, що може бути душевніше і красивіше іграшок, виготовлених своїми руками? Творчість завжди приносить масу позитивних емоцій. Діти чудово впоралися з різними процесами роботи. Кожен учасник створив свою неповторну, креативну новорічну рукавичку. Під час зустрічі панувала творча атмосфера та гарний настрій, тож і вироби вийшли пречудові!
Мріймо разом з бібліотекою!

14 грудня напередодні дня Святого Миколая у бібліотеці-філії №21 відбувся урочистий святковій захід для працівників КУ «Централізована міська бібліотечна система для дітей» м. Одеси. Представником від нашої бібліотеки №40 стала Підіпригора Оксана Василівна, яка все чула і бачила на власні очі. Вона виражає велику подяку всім, хто був причетний до організації цього свята та дякує за корисні та приємні подарунки!
Привітали присутніх зі святом – Юрій Горбатенко, в.о. директора «ЦМБС для дітей», та Леонід Бартков в.о. голови Суворовської РВ м. Одеса Товариства Червоного Хреста України. Вони наголосили про підписання Меморандуму, щодо співпраці та взаємну допомогу в цей непростий час і розповіли про численні сумісні заходи та майстер класи, які вже проводяться в дитячих бібліотеках для різних соціальних категорій містян, адже лише об’єднавши спільні зусилля ми обов’язково досягнемо головної мети – Перемоги над ворогом.
Музичним подарунком для бібліотекарів став виступ учнів КЗПСО «Музична школа №15» ім. Т.І. Боєової – Маргарити Слободенюк, Карини Серго, Дарії Берези, Владислава Куліченко, під керівництвом викладача вокально-хорового відділу Єлизавети Ведмедовської.
У теплій святковій атмосфері волонтери Суворівської районної організації м. Одеса Товариства Червоного Хреста України передали благодійну допомогу працівникам соціальних категорій КУ «ЦМБС для дітей».

“День мріника” в дитячий філії – бібліотеці No40
«Я — Авіатор… Я літав над морем, над собором, над пірамідами. Чотири рази я розбивався на
смерть. Решта разів — «дрібниці». Харчуюся тільки повітрям і бензином… Загалом, я найбільш
щасливий з одеситів…»
Сергій Уточкін «Моя исповедь», 1913 рік

Сергій Ісайович Уточкін – видатний спортсмен-авіатор, один із перших вітчизняних льотчиків-
випробувачів, велогонщик, яхтсмен, боксер, футболіст… Він брав участь у велосипедних

перегонах, грав у футбол, займався автомобільним, вітрильним, ковзанярським та мотоциклетним
спортом, боксом, боротьбою, веслуванням, гімнастикою, джиу-джитсу, легкою атлетикою,
парашутизмом, плаванням, тенісом, фехтуванням тощо.займався парашутизмом, гімнастикою,
джіу-джитсу, легкою атлетикою тощо, був чемпіоном Одеси з ковзанярського спорту, тенісу,
фехтування, плавання, боксу, боротьби та веслування.
Сергій Їсайович прожив коротке,але дуже насичине подіями життя.Він був неперевершеним
мрійником.І всі свої мрії втїлював в життя.Познайомитися з оссобистісттю Сергія Івановича ми
змогли за допомогою книжкової виставки,світлин з фотоальбомів.Відбулося голосне читання книги
Анатрлія Маркуші ” В політ”.

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір”я,
А з правди, чесноти і довір”я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.
У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!
Ліна Костенко ” Крила”

Мрії — це яскраві образи в нашому внутрішньому світі, що сприймаються як реалістичні й
фантастичні, недосяжні або цілком можливі для втілення. Кажуть, що історія людства є історією
великих мрійників, адже відкриті материки, доленосні винаходи, геніальні твори мистецтва — все
це починалося з мрій, які спершу здавалися дивними чи нездійсненними. Сучасна наука визнає,

що мріяти корисно — це дозволяє людині наповнюватися позитивними емоціями та моделювати
бажаний варіант свого майбутнього.Приходьте до дітячої бібліотеки читайте,мрійте,дізнавайтесь
нове,проводьте з користю свій вїльний час!
Пам’ятайте, головне — аби щодня в світі ставало на одну непрочитану книжку менше!

Захід підготувала і провела бібліотекар Климеко Л.С.

Щорічно у листопаді відзначається  Всесвітній день ґудзиків. Це свято було засновано американською організацією National Button Society ще в XX столітті.
Сьогодні наше життя таке, що ми просто не маємо часу замислитись про такі дрібниці, як маленький ґудзик. Хоча, напевно, кожен з нас застібає та розстібає хоча б один ґудзик щодня. А в гардеробі їх набереться з півсотні, а може й більше.
Були часи коли ґудзиками могли користуватися заможні громадяни і за ціною вони були прирівняні до дорогоцінного каміння. Ґудзик був своєрідним предметом розкоші, що виконував не тільки декоративні функції, але й ніс в собі певне інформаційне значення. Завдяки старанню майстрів, у світовій практиці такий виріб, як ґудзик давно став предметом колекціонування, а деякі унікальні екземпляри, навіть музейними експонатами.
Про ґудзик ми згадуємо найчастіше тоді, коли він відривається і губиться. Добре, якщо його вдається підловити за тоненьку ниточку і заховати до кишені. А буває й так, що гарні ґудзики хтось знаходить і залишає собі «на щастя», або й збирає цілу колекцію.
Ось такий він – звичайний ґудзик! Про все це і не лише ми говорили з нашими читачами, для яких влаштували Кольоровий бум: «Незвичайний день звичайного Гудзика», де представлено матеріал з історії ґудзика, його інновацій та розвитку. Майстер-клас відбувся для учнів 5-В класу школи №22. Діти стали активними учасниками, спробувавши свої творчі можливості у техніці ґудзикової аплікації.

Слово «дракон» походить від французького drac або drogg, що означало духа стихій. В англійську мову воно, як dragon проникло біля XIII століття. На позначення міфічних змієподібних чудовиськ існувало — змій, хробак. В історії людства багато плям та таємниць, які викликають інтерес у будь-якого дослідника. Ми любимо все таємниче та незрозуміле. Багатьох приваблюють міфічні істоти: русалки, вампіри, перевертні, дракони… Про перші три досі ходять чутки, що вони існують. А чи існували дракони насправді? Дракон – один з найпопулярніших міфологічних персонажів у багатьох народів, він згадується в багатьох різних історіях. Дракон, як одна з найпоширеніших міфологічних істот.
   У всіх країнах діти люблять слухати казки про драконів, а китайські та японські імператори минулого навіть вірили, ніби вони нащадки драконів. У різних культурах світу дракони не схожі один на одного. Вони бувають страшними чи добрими, творцями чи руйнівниками. Жодне стародавнє писання не обходилося без драконів. Про них писали всі народи світу, які жили у різних частинах земної кулі. Причому всі оповіді між собою досить схожі, а це наштовхує на  думку про те, що дракони насправді раніше існували. Інакше як люди, що живуть на різних материках, які не мають можливості спілкуватися один з одним, могли залишити по собі однакові письмена.
В Азії розповідають про великодушних драконів. Повага та щедрі приношення – ось усе, що їм потрібне. А в Європі живуть вогнедишні дракони, які потребують людських жертв. Як правило, на Сході драконів шанують, а на Заході бояться.
В Азії розповідають про великодушних драконів. Повага та щедрі приношення – ось усе, що їм потрібне. А в Європі живуть вогнедишні дракони, які потребують людських жертв. Як правило, на Сході драконів шанують, а на Заході бояться.
Дракони займають нашу уяву з багатьох причин. По-перше, вони викидають язики полум’я. Це єдині істоти, які вміють стріляти, а простіше кажучи, плюватися вогнем. Це лише одна з чудових особливостей цих істот, що живуть у легендах і міфах по всій земній кулі. По-друге, деякі з них уміють літати.
  У світі, де, здається, все досліджено та занесено до наукових каталогів та реєстрів, дракони залишилися лише у казках. Ми мало знаємо про них, і тому нам залишається одне — заглядати в стародавні рукописи, збирати народні повір’я, або вірити розповідям тих, хто стверджує, ніби зустрічався з ними.
15 листопада у нашій філії №40 бібліотекар Руденко Юлія розповіла дітям інформацію про драконів, грала з читачами в рухомі ігри. Подивились мультфільм «Як приборкати дракона». І на останнє намалювали дракона, не дивлячись на ватман.

    Володимир Рутківський – письменник, який робить читачів щасливими.

 Життя письменника є прикладом постійного долання несприятливих обставин. Народився 18 квітня 1937 року у сім’ї вчителів. У характері письменника переплелися польський гонор батька та козацька міць матері. Вищу освіту Рутківський отримував спочатку в Одеському інституті харчової холодильної промисловості, потім перевівся до Одеського політеху, працював на Одеському суперфосфатному, проте незабаром зрозумів, що справжнє його покликання – література.

У 1967-1968 – кореспондент одеських газет «Январец» та «Трибуна студента».

1968-1973 –редактор Одеського обласного радіо.

З 1978 до 1979 штатний сценарист Одеської кіностудії.

1981-1984 –  інженер Одеського заводу «Мікрон».

1991-2001 – завідувач відділом одеської обласної газети «Одеські вісті».

Починав як поет, а потім вирішив писати для дітей. Вірив, що тут свободи буде більше. За радянських часів його звинувачували в українському націоналізмі, його твори відмовлялися друкувати. Мешкав в Одесі, писав романи для дітей та юнацтва, серед яких – «Бухтик з тихого затону», «Гості на мітлі», «Щирик зі Змієвої гори», «Канікули у Воронівці», «Сині Води», «Сторожова застава», «Двобій з тінню», «Потерчата», трилогія «Джури» (1– «Джури козака Швайки», 2 – «Джури характерники», 3 – «Джури і підводний човен» та № 4 «Джури і Кудлатик») та ін. Перша журнальна публікація «Джур» відбулася ще 1995 року в «Однокласнику». За 12 років текст так нікого і не зацікавив! І лише 2007 року книгу видали повністю : «Джури козака Швайки» (2007), «Джури-характерники» (2009), став переможцем книжкового рейтингу від «Літакценту», роман «Джури козака Швайки» названо «Книжкою року– 2009».

Від перших років життя Володимира цікавила історія, «дитинство моє минуло над Сулою, поміж Руссю і Диким степом. Саме в наших місцях зупинявся князь Ігор перед невдалим походом на половців. І з полону тікав теж через наші місця. У наших місцях бився Наливайко, неподалік народився Морозенко — той самий, за яким плакала Україна. Тож жити поза історією я просто не міг». В рідному селі Велика Буримка на Черкащині Володя зі своїми товаришами-школярами розкопав первісну стоянку кінця ашельської (близько 300 тисяч років тому) епохи. Це відкриття було таким вагомим, що відомий академік Іван Шовкопляс заніс стоянку до значних історичних відкриттів. Цей випадок справив вирішальний вплив на вибір життєвого шляху хлопця. І хоч археологом, як мріяв Володя, стати йому не судилося, захоплення історією Батьківщини залишилося назавжди і перелилося у пригодницькі історичні романи та повісті.

Лауреат премій Миколи Трублаїні, Лесі Українки, Міжнародного освітнього фонду  Ярослава Мудрого, лауреат Національної премії України Тараса Шевченка  за історичну трилогію «Джури». «Джури козака Швайки» написано на українському історичному матеріалі, який з художнього погляду відтворено гарно і яскраво.

31 жовтня 2021 року Володимира Рутківського не стало.

Cьогодні 14 листопада у нашій бібліотеці №40 бібліотекар Чеботова Н.О. ознайомила читачів з біографією письменника та його творами. Діти отримали завдання розв’язати кросворд за твором В.Рудківського «Ганнуся». Той хто правильно його розгадає получить приз від автора кросворду, Чеботової Н.О., на наступному її заході у грудні місяці. І в завершенні заходу бібліотекар провів майстер-клас по виготовленню склянки з варенням.

Знайомство з орігамі слід розпочинати з стародавньої історії. Саме там, в стародавньому Китаї, в 105 році н. е. з’явилися перші послання для виникнення орігамі – мистецтва складання улюблених фігурок з квадратного аркуша паперу без використання ножиць та клею.

У перекладі з японської «орігамі» означає «складений папір», у країні висхідного сонця мистецтво орігамі називають мистецтвом цілого листа. Це одне з найголовніших правил орігамі – не додавати і не віднімати нічого зайвого. Це закон, якого дотримуються вже багато століть всі художники орігамі. Завдяки цьому даний вид мистецтва вже тисячоліття вважається самим незвичайним і оригінальним.

З’явилося орігамі майже відразу після появи паперу в Японії. Саме японці, а не першовідкривачі нового писального матеріалу – китайці, здогадалися використовувати папір як сировину для декоративних прикрас і виробів.

У монастирях з паперу вперше почали складати незвичайні фігурки. Вони символізували різних богів, тварин, людей, навіть пори року та природні явища. А так як порвати аркуш паперу вважалося страшним гріхом, лист завжди використовувався цілком. Поступово суворо регламентоване число церковних фігурок почало зростати, техніка відшліфовувалася і ставала справжнім мистецтвом.

Масовість мистецтва орігамі придбало лише у дванадцятому-тринадцятому століттях. Коли папір поширився по всьому світу, коли ціни на нього значно впали і зробили цей матеріал доступними. Потроху фігурки з паперу покинули межі храмів і монастирські стіни і стали відігравати значну роль у побуті мирських людей.

Незабаром паперові фігурки стали використовуватися і в повсякденних церемоніях – під час весільних церемоній і святкових маніфестацій, а не тільки в таємничих божественних обрядах. Через деякий час фігурки орігамі стали використовувати і в якості прикрас для дому.

Після деякі майстри навчилися писати і ховати у фігурках послання, які могла прочитати, не порвавши, тільки людина, посвячена у таємницю орігамі. Для таких посланнь часто брали красиві форми птахів, метеликів, квітів або простих абстрактних геометричних фігур.

Але найчастіше використовувалася форма журавля, який спрадавна в Японії вважався символом довголіття та щастя. Така фігурка називалася цуру. З тих далеких часів і донині журавлики є для орігаміста дуже важливим і світлим знаком. А не так давно журавлик придбав і нове значення. Він став символом позбавлення від атомної загрози і променевої хвороби.

Цей світлий птах, якого так не складно виконати з паперу, є впродовж багатьох століть зображенням свободи і надії. Можливо саме зв’язок птиці з небом, а також її величавість і граціозність послужили цьому.

Мистецтво складання фігурок з паперу швидко закріпилося у феодальній Японії. Володіння папером, як матеріалом для створення різних форм, стало необхідною ознакою гарного смаку, грамотного виховання і зразкової освіти. Бути вчителем з паперової пластики стало почесною посадою. А заможні батьки не скупилися на зарплату, наймаючи орігамі-майстрів у вчителя своїм дітям.

Японія по праву заслужила звання країни – прародительки орігамі. Саме тут була створена орігамна «абетка». Японія є законодавицею всіх класичних принципів орігамі, саме тут знаходиться класична школа цього мистецтва. Саме японські фундаментальні фігурки використовуються до цих пір. Згодом з’явилися найрізноманітніші школи та напрямки орігамі. Але всі вони беруть свої витоки саме в Японії.

 Яка користь орігамі для дітей? Орігамі дозволяє дітям оцінити можливості своїх рук, допомагає придбати дуже важливі навички: терпіння , працьовитість , посидючість . Розвиваються креативне і просторове мислення, дрібна моторика пальців, координація рухів, уяву. Дитина краще сприймає точні знання, наприклад в області геометрії. На практиці вивчає, що таке діагональ, кут, вершина, медіана, крім того поліпшується зорове сприйняття геометричних фігур. У процесі створення фігурки орігамі підключається уява, аналітичне мислення, кмітливість, виробляються стратегії вирішення логічних завдань. Це дуже важливо для розвитку дитини.

 Все що потрібно для занять орігамі – папір, ножиці, бажання і трохи терпіння. Якщо ви будете уважно слідувати інструкціям, то орігамі стане дуже корисним і цікавим заняттям!

В дитячій бібліотеці №40 відбувся захід присвячений дню орігамі. Читачі бібліотеки дізналися історію виникнення паперу, де з’явилось мистецтво орігамі та його техніки. А також долучились до мастер класу по виготовленню орігамі. В кожного на згадку залишилась цікава фігурка.

Запрошуємо до нашої бібліотеки, у нас завжди цікаво.

Бажаємо успіхів у творчості!

Захід підготувала і провела бібліотекар Таран Л.М.