Дитяча бібліотека-філія №40, м. Одеси

Крокодил Гена, Чебурашка, кіт Матроскін… Здається, вони росли разом із нами. Пересувалися зі сторінок книжок у телевізор, а потім на прилавки магазинів у вигляді плюшевих іграшок. і весь цей час за ними дбайливо стежив їхній «тато» – Едуард Успенський.

Все б нічого, тільки відсутність бутербродів він батькам пробачити ніяк не міг. Всі на перервах уплітають приготовані мамами булки з ковбасою, а йому залишається лише ковтати слинки. Едік, дитинство та юність якого припали на важкі військові та повоєнні роки, знав, що матері нелегко. Помер батько, грошей у сім’ї катастрофічно не вистачало… Такою була нелегка біографія дитинства Едуарда Успенського.

Успенський зізнавався, що для нього кожна розповідь – як проповідь. Не просто спосіб розвеселити маленьких читачів, а спроба чогось навчити. 

Твори Едуарда Миколайовича користуються популярністю серед читачів у всьому світі. Розповіді Успенського перекладені більш ніж 20 мовами світу, активно видаються і перевидаються через багато років після появи. Увагу автору приділили у Швеції – там твори чоловіка набули такої популярності, що герої з’являлися і на телебаченні, і в журналах, а сам Едуард Успенський був запрошений до Спілки письменників Швеції. Твори автора цінували такі європейські майстри дитячої літератури, як Анна Шмідт.

Найбільш відомими для широкого кола читачів книгами цього великого автора є історії про Простоквашино, в яких є продовження . Велике поширення набуло одного з перших творів автора «Вниз по чарівній річці».

Історія публікації багатьох творів виявилася непростою. Автора критикували за відсутність рис справжнього піонера в образі та поведінці Чебурашки, цензура забороняла інші вірші та замальовки автора.

Екранізація дитячих історій відбувалася під чуйним контролем автора – Едуард Успенський самостійно писав сценарії до мультиплікацій. За мотивами оповідань та повістей письменника створили два художні фільми, а пізніше було знято один серіал.

В нашій бібліотеці маленькі читачі гучно відсвяткували ювілей улюбленого дитячого письменника. Діти декламували вірші про відомих літературних героїв автора. Ознайомилися з книжковою виставкою та різноманіттям творів. Приймали участь у вікторині та літературній грі. І на згадку про захід виготовили власноруч яскравого зеленого паперового крокодила –улюбленого героя малюків.

    Щорічно 26 жовтня у США відзначається День гарбуза (Pumpkin Day). Але свято з кожним роком поширюється світом, бо прихильників цього смачного помаранчевого плоду багато і в інших країнах.

   Україну не можна уявити без гарбузів. Збір врожаю у нашій країні закінчується саме збором цих чудових овочів. Тому гарбуз – один з найголовніших символів осені. І хоча народився гарбуз у далекій Мексиці, і назва в нього також іноземного походження, його дуже люблять в Україні та давно вважають «своїм».

   Різний за формою, кольором, смаком та запахом він може бути окрасою або головною стравою на будь-якому столі. Гарбуз – це джерело вітамінів, мінералів і мікроелементів, корисних нашому організму.

   Смак гарбуза м’який і солодкуватий. Найсолодшим вважається мускатний гарбуз. Люди культивують різні сорти гарбуза вже надзвичайно довгий термін, і число страв, які можна приготувати на основі цього овоча, справді величезне. Гарбуз можна їсти сирим, наприклад, з медом, додавати в салати, каші (особливо в пшоняну, рисову, манну), супи, плови, рагу, робити з нього начинку для випічки і тісто для оладок, запікати з рисом, овочами, фруктами, горіхами, м’ясним фаршем, смажити, тушкувати і навіть варити з нього варення, джеми, цукати, робити сік. Гарбуз відмінно поєднується з сиром, морквою, яблуком, часником і всілякими пікантними сирами.

    Також гарбуз  – головний герой містичного свята Хелловін, яке так стрімко увірвалося в цьому столітті у наше життя.

   Та Хелловін – не українське свято. Воно походить від стародавнього язичницького свята Самайна, яке відзначалося в останній день жовтня. Це традиційне свято древніх кельтів, що жили на території сучасної Британії. У цей день кельти відзначали збір врожаю і закінчення жнив. Відзначали свято гучними гуляннями. За переказами, цей день вважався містичним, оскільки душі померлих на час поверталися у свої будинки і приводили з собою нечисту силу. Щоб відлякати нечисть, на підвіконня ставили гарбуз з вирізаними очима та ротом із палаючою свічкою всередині.

   Читачі бібліотеки №40 теж долучились до святкування Дня гарбуза. Діти  дізналися багато цікавого про гарбуз, його цілющі якості та цінність гарбуза для організму людини, які бувають страви з гарбуза та намалювали натюрморт «Гарбуз» на згадку про це свято.

Чи можете ви уявити собі світ, позбавлений хліба? Ми також не можемо. Хліб не знає культурних кордонів і це, мабуть, єдина їжа, яку вживають люди будь-якої раси, культури і релігії. Хліб — всесвітній знак миру. Сподіваємось наші цікаві факти відкриють вам новий погляд на хліб.

1. Стародавні римляни дуже цінували хліб і людей, які його готують. Саме тому раби, які вміли випікати хліб, коштували як вправні гладіатори. Хліб настільки важливий для єгиптян, що його використовували як готівку, а Стародавні греки вміли випікати понад 80 видів хліба, ще у 2500 році до н.е.
2. Люди вживають у їжу пшеницю вже понад десять тисяч років. Колись розтерті зерна пшениці змішували з водою і отриману суміш тонким шаром випікали на камінні, так готували перші хлібні коржі. Це продовжувалось доти, поки в тісто не потрапили дріжджі. Саме з допомогою дріжджів тісто піднімається і стає пухким, а після випікання отримуємо звичний нам хліб.

Відсвяткувати всесвітній день хліба зібралися маленькі читачі нашої бібліотеки. У програмі заходу відбулося:

*книжкова виставка

*цікаві факти про хліб у різних країнах світу

*знайомство з казкою Г.Х.Андерсена “Дівчинка, яка наступила на хліб”

*вірші про хліб від наших читачів

*творчій простір: ліпка з солоного тіста

*перегляд пізнавальних роликів

До нових зустрічей!!!

Проєкт ” Диволіпака” дитячої філії- бібліотеки №40 запропонував читачам дивовижну подорож  до Мезозойської ери, коли на Землі ще не було людей ,а панували найдивовижніші істоти  – динозаври! Що ж може бути цікавіше ніж здійснити прогулянку разом з динозавром. Особливо коли він зовсім не страшний та живе в бібліотеці №40. А допоможуть нам в цьому книжки. Бібліотекарі підготували цікаву книжкову виставку. А тепер, вперед, -назад в минуле!

Сучасні люди вважають динозаврів міфом, черговим плодом фантазії режисерів кінофільмів, казками для дітей, але факт залишається фактом. Вчені часто знаходять яйця динозаврів, а також вимерлих гігантських птахів в різних частинах світу, зниклих багато років тому.

Ера динозаврів – це так званий мезозойський період, який тривав 185 млн років. Поділяється він на тріасовий період (252,2—201,3 млн. років тому), юрський період (201,3—145,0 млн. років тому) і крейдяний період (145,0—66,0 млн. років тому). Предками динозаврів були рептилії, їх кінцівки були розташовані по боках тіла. Цих стародавніх рептилій можна порівняти з сучасними ящірками. У подальшій еволюції будова тіла набула дещо інший вигляд, кінцівки набули вертикальне розташування під тулубом, таким чином, цей підвид став головним попередників динозаврів, вчені дали цим істотам назва “архозаври” – дослівно древні динозаври.
Вам про самі цікаві факти з життя цих дивовижних, і одночасно, загадкових створінь.

 #1: На сьогоднішній день вчені виділяють більше 500 різних видів динозаврів, але це не межа, насправді існувало значно більше різновидів, тому науку ще чекають нові відкриття.

 #2: У кожного виду динозаврів є своє унікальне ім’я, причому придумує його палеонтолог, який детально вивчає знайдені останки і порівнює результати з вивченими раніше видами.

 #3: Температура тіла динозаврів була як і у сучасних ссавців, тобто 36-38 °C.

 #4: Вуха динозавра – це невеликі отвори з боків голови, як у сучасних ящірок. У черепі були кістки, які передавали звук від барабанної перетинки до певних ділянок мозку, які відповідають за слух.

 #5: Незважаючи на те, що на малюнках динозаврів зображують в самих різних кольорах, вченим невідомо який саме колір мала шкіра того чи іншого динозавра. Справа в тому, що збережена шкіра дуже велика знахідка для палеонтолога, але навіть вона не може дати інформацію про колір, так як він вицвів за такий проміжок часу. Скоріше всього динозаври володіли забарвленням характерним для певної місцевості, де вони проживали. Ну а динозаври створені під час заняття з «Диволіпаки» – різнокольорові, де ж як не в бібліотеці ми можемо пофантазувати!

Мабуть кожного з нас цікавить відповідь на питання: “Чому ж вимерли динозаври?” Однозначної відповіді на це питання не існує. Деякі вчені переконані, що динозаври, раптово вимерлі 65 мільйонів років тому, стали жертвою глобального похолодання. На думку фахівців, мороз завітав несподівано – за лічені дні, або години, і планета обросла кіркою льоду. Саме тому багато тварин, замерзнувши, перетворилися на крижані скульптури, які з часом скам’яніли і в такому вигляді дійшли до наших днів.

Книга відкриває світ без обмежень для кожного, приходь до бібліотеки і вперед! Пам’ятайте, головне — аби щодня в світі ставало на одну непрочитану книжку менше!

Сьогодні святкує свій ювілей дитяча письменниця

Іщук Інна Анатоліївна

Інна Анатоліївна Іщук народилась  13 жовтня 1972 р., місто Тирасполь.

У 1994 році закінчила Одеський національний університет імені В.В.Мечникова, хімічний факультет, спеціальність молекулярна електроніка. В 1996 році вийшла перша книга-збірка ліричних мініатюр “Холодна ночівля”. В 1997 році вступила до Літературного інституту імені Горького на факультет прози, який закінчила у 2002 році. З 2002 року у видавництві «Лінг» виходять книги для дітей «Подивіться на мене». «Маленький плутишка», «Як Маша будинок шукала». Видавництво «Проф-пресс» Ростов-на-Дону випускає цілу серію книжок-картонок «Кит Філя», «Веселка», «Хто великий, хто малий», «Транспорт», «Добре і погано», «Потрібні машини», «Круті тачки», «Як вітром заняття знайшли» та інші. Ростовскон видавництво «Малюк» видає «Абетку справ», «Загадки про комах», «Єнот-пілот» і т. д. Потім в 2005 році В Придністров’ї виходить збірка віршів «Сонячними доріжками». У Києві книжка українською мовою «Домашні тварини». Протягом 15 років видано близько 100 книжок для дітей, збірок віршів і прози, альманахів в Росії, Україні, Придністров’ї. Друкується в дитячих журналах «Спокійної ночі малюки, «Кукумбер», «Дзвіночок», «Міша», «Филіппок», «Чомучка». У журналі «Веселка» (Київ), «Сучасник» (Москва), «Московський вісник», «Лоза» (Придністров’я). Автор сценаріїв до передачі «На добраніч малюки».

З 2007 член Національної Спілки журналістів України. Бронзовий призер фестивалю “Болдинська осінь в Одесі”, фіналіст фестивалю “Пушкінська осінь в Одесі”. Веде дитячу сторінку «Одессинка» в газеті «Одесская жизнь». Активно пише в газетах «Порто-Франко», «Моряк України», «Комсомольська правда в Україні», журнал «Фаворит удачи» та інші. У 2012 році вступила до Одеського відділення Всеукраїнського союзу письменників-мариністів. У 2017 році стала переможцем V Міжнародного конкурсу на кращий твір для дітей «Корнейчуківська премія».

Цивілізаційний прогрес має дві сторони медалі: це й найбільші людські здобутки, і вражаюча недалекоглядність людей. Населення планети, не замислюючись про наслідки, звикло ставитися до природи споживчо. У недалекому майбутньому це може спричинити катастрофу. Земні багатства витрачаються з неймовірною швидкістю. Тварини, які вимерли з вини людини, залишилися лише на ілюстраціях старих підручників зоології.
Вважають, що масове вимирання видів є рідкісною і катастрофічною подією, на кшталт раптової загибелі динозаврів. Однак у природі вимирання видів відбувається постійно. За даними Всесвітнього фонду дикої природи, щорічно близько 10 тисяч видів зникає з Землі.  Люди відповідальні за негативні зміни Землі. На жаль, вимирання цілих видів тварин у часто є наслідком людської діяльності. Зникнення тварин пов’язане з полюванням, браконьєрством, забрудненням навколишнього середовища, з руйнуванням природного довкілля, зі зміною клімату – все, за що так чи інакше відповідальна людина.
4 жовтня Всесвітній день тварин. Цього дня в бібліотеці філ.40 відбувся захід присвячений зниклим тваринам. Читачам розповіли і наочно продемонстрували, що трапиться з тваринами, людиною та самою планетою, якщо ми не будемо її берегти.
Давайте вдячно відноситись до нашої планети та її мешканцям. Тому що, крім нас це не зробить ніхто.

Людське серце є головним органом кровоносної системи, робота якого забезпечує дихання та живлення тканин на клітинному рівні. Кожного дня цей м’яз перекачує по організму майже 5.6 літрів крові й загальна «дистанція» за добу складає майже 19 000 км! Стародавні греки вважали, що в нашому серці живе наш дух, єгиптяни були впевнені, що саме цей орган є осередком зародження емоцій та інтелекту, а для китайців серце є вмістилищем для щастя і спокою.

29 верісня у всьому світі святкують день серця. Не стала виключенням і наша бібліотека. Маленькі читачі дізналися багато цікавої і корисної інформації про головний орган кожної людини. А також з поняттям – добре серце. Приймали участь у майстерклассі з виготовлення паперового сердечка. Дивилися мультики по темі, грали в добрі ігри та переглянули книжкову виставку. Настрій у всїх був піднесений. До нових зустрічей!

О. Генрі – це творчий псевдонім американського письменника, видатного майстра короткого оповідання Вільяма Сідні Портера.. Своє перше оповідання – «Різдвяний подарунок Діка-Свистуна», надруковане в 1899 році в «Журналі МакКлюра», Портер підписує псевдонімом О Генрі.

За своє життя письменник написав 273 новел і оповідань, і тільки один великій твір — роман «Королі і капуста». Повне зібрання його творів становить 18 томів.

Постать О. Генрі займає особливе місце в літературі, він неперевершений майстер короткого оповідання. Герої Генрі різноманітні та живі, і він уміло передає не лише їхні долі, а й характери. Перед нами постають мільйонери і ковбої, спекулянти і клерки, пралі і бандити, фінансисти і політики, артисти і робітники… А ще О. Генрі блискуче використовував жаргон, гострі слівця та вирази, і взагалі, його твори вирізняються неперевершеними діалогами. За мотивами оповідань автора знято американський фільм «Вождь червоношкірих та інші…» з Мерилін Монро у невеликій ролі (новела «Фараон і хорал»). Режисер Леонід Гайдай зняв трилогію «Ділові люди», до якої увійшли короткометражні фільми «Дороги, які ми вибираємо», «Рідневі душі», «Вождь червоношкірих».

У рамках проекту «Книга в кадрі» читачі відвідали захід у бібліотеці №40, на якому дізналися цікаві факти з біографії письменника, познайомилися з книгами автора, відповіли на веселі запитання вікторини, переглянули захоплюючий фільм «Вождь червоношкірих» та зіграли в настільну гру, отримуючи бурю позитивних емоцій.

Сьогодні дитина — це особистість, яка прагне до пізнання, до чогось нового і цікавого, їй хочеться пробувати себе в самих різних напрямках і хочеться досягати висот вже зараз. Саме тому КЗПО Одеська СЮТ «Сігма» також прийняла участь у щорічному «Смуга Фесті» у бібліотеці №40.
Дітей очікувало багато цікавої інформації та локальних майстер-класів. Особливою популярністю користувалась 3D-ручка, для багатьох це був перший досвід. Для бажаючих була локація паперопластики, плетіння зі стрічок, та виставка моделей кораблів. Дякуємо команді за участь у фестивалі, та внесок в організацію корисного та цікавого дозвілля для наших читачів.

Море… Я дуже люблю море. Воно ніколи не буває одноманітним, нецікавим, бо щодня, навіть щохвилини воно різне.

Морський камінь, який ми всі любили збирати в дитинстві на наших пляжах, має цікаву історію. Мільйони років тому освіту Кавказьких гір відбувалося з бурхливим виверженням вулканів, потоки застиглої лави у вигляді плит, уламків і дрібних шматочків неслися течією гірських річок і потрапляли в море. Морські хвилі продовжували шліфувати і обкатувати скалки, подрібнюючи і надаючи камінцям округлу форму.
Але що ж робити, коли за вікном війна, літні, дачні радості забуті? Бібліотекар, Чеботова Наталія, назбирала морські камінчики і принесла частинку моря та сонця до бібліотеки. Та разом з читачами зайнялася творчістю.  Це захоплююче заняття не тільки урізноманітнює час, а й залишить на пам’ять чудові сувеніри, при одному погляді на які настрій буде підніматися.
Які ж вироби з морських каменів можна придумати? Список ідей практично невичерпний! Саме тому у рамках “Смуга Фесту” у бібліотеці №40 ми з дітьми розписували камінчики. Тема: море, місто Одеса, морські тварини.
Для роботи крім камінчиків, фарби і пензлика до них, діти получили багато цікавої інформації.
Найкраще з невеликих камінчиків довгастої форми виходять рибки. Розмалював  кілька штук різного розміру, можна організувати оригінальний декоративний “акваріум”. Але фантазія наших дітей безмежна. І на фотографіях ви можете побачити, як вони її втілили в своїх малюнках .