Дитяча бібліотека-філія №40, м. Одеси

Проєкт ” Диволіпака” теж приєднався до щорічного “Суга-Fest” від дитячої філії- бібліотеки №40. Що ж може бути цікавіше ніж зануритися на дно Всесвітнього океану?
Все недоступне зачаровує, що може бути далі від людини, ніж океанське дно? Але тільки не для читачів дитячої бібліотеки №40! За допомогою книжок, навіть дно Світового океану стає ближче, а скільки всього ще попереду!
Морські мешканці так несхожі на земних істот. Про них дуже хочеться дізнатися більше. Чим живляться? Як живуть і захищаються? Так багато всього того, що дуже хочеться знати. Дивлячись на поверхню води, важко уявити те різноманіття життя, яке ховається внизу. Адже це не тільки тварини, риби і рослини. Підводний світ – непередбачуваний, таємничий і неосяжний. Як відомо, близько 70% поверхні Землі покрито водою.
Наші читачі познайомились з мешканцем морських просторів – крабом! На згадку про заняття змоделювали із пластиліну краб-магнітик.
Представляємо цікаві факти про крабів:
– Краби відносяться до загону десятиногих ракоподібних.
– Мають екзоскелет — панцир. Оскільки він дуже міцний, коли тіло краба виростає, панцир линяє.
– Ці членистоногі мають вісім ніг, попереду розташовуються клешні. Рекордний розмах клешнів — біля двох метрів.
– Очима краб може дивитися в усі сторони.
– Зуби знаходяться у шлунку.
– Дихають подібно рибам у воді. Однак, можуть тривалий час перебуває на суші, поки зябра не висохнуть.
– Клешні призначені для добування їжі, захисту та залякування ворогів. Якщо краб її втратить — відросте знову, але вже менших розмірів.
– Зелений трав’яний краб, який живе в Чорному морі, є найшвидшим. Він розвиває швидкість до 1 метра за секунду.
– Краби населяють моря й океани. Ці морські істоти відіграють важливу роль в екологічному балансі — вони харчуються органічними залишками, тим самим очищаючи морське дно.
– У світі існують водні й наземні види крабів. Вони розумні й спритні, можуть долати великі відстані.
– На острів Різдва в Індійському океані щороку приповзають мільйони крабів. 
Книга відкриває світ без обмежень для кожного, приходь до бібліотеки і вперед! Пам’ятайте, головне — аби щодня в світі ставало на одну непрочитану книжку менше!

Восьминоги одні з найбільш чудернацьких істот на нашій планеті та згідно досліджень багатьох зоологів вони є найбільш розумними серед усіх безхребетних. Восьминогів можна навіть приручити та дресувати, вони мають хорошу пам’ять і добре вчаться.
Восьминіг – це хижа істота, що живе в тропічних і субтропічних морях.
Якщо під час відливу вдалося побачити незвичайного своєрідного морського мешканця, вважайте, що вам пощастило. Тому що восьминіг – майстер маскування. Він належить до групи так званих тварин – хамелеонів. Восьминіг, що затаївся на дні океану в водоростевому царстві, серед купи підводних каменів робиться просто непомітним. А ще він здатний і змінити колір шкіри під колір навколишнього оточення, шоб непомітно чекати, поки здобич підпливе до нього ближче.
В дитячій бібліотеці №40 зібралися маленькі читачі на щорічний фестиваль «СмугаФест» та спробували власноруч виготовити паперового восьминога. А ще діти дізналися багато нового та цікавого про восьминогів.

 Ось наприклад, де які цікаві факти:
У восьминогів незвична кровоносна система, вони мають три серця та кров синього кольору.
При народженні восьминоги не перевищують за розмірами мураху, проте найбільший задокументований восьминіг важив понад сімдесят кілограмів.
У світі налічується близько 300 видів восьминогів. Важко назвати точну цифру, оскільки щодня відкриваються нові види.
Звичайний восьминіг є безхребетною, а головоногий має цибулину голову, складні, чутливі та великі очі та вісім рук. У нього твердий дзьоб, а рот знаходиться знизу. До голови прикріплено мішкоподібне тіло, яке складається з кільця з восьми однакових довгих рук. Він використовує ці руки, щоб ходити по дну океану.
У кожного з малят на згадку залишилась іграшка – восьминіг та гарний настрій.

Кожного року Дитяча Бібліотека №40 організовує Смуга FEST «Я Одесит-я патріот!». За п’ять років існування захід змінював багато форматів, це залежало від погоди та карантину, але сьогодні особливі умови проведення фестивалів у бібліотеці, кожна творчо-інтелектуальна локація зроблена з великою вдячністю та шаною до ЗСУ. Бібліотека тримає свій культурний та інтелектуальний фронт з розумінням, як це важливо для майбутнього країни.
Ми підготували чотири книжкові виставки на тему «Одеса-моє рідне місто», «З Україною у серці», «Чорне море та його мешканці», «Море та поезія»!
Крім локацій з творчими майстер-класами, головними подіями  свята стало нагородження учасників вікторини «З Одесою у серці» -вони отримають наліпки з автографом автора патріотичних котиків ІГОРЯ МАТРОСКІНА. Також призи отримають юні поети, які склали  вірші до Дня Незалежності. Дякуємо з підтримку Громадську Організацію «ТатоХаб».
 Моє рідне місто – Одеса. Яких тільки поетичних назв не має вона! Місто-герой, південна столиця, Південна Пальміра, перлина біля моря, столиця гумору!
Вона єдина в світі, унікальна.
Опис місцевості в Одесі слід починати з її історичного центру. Там старовинні вулички, ласкаве Чорне море, найкрасивіший в світі оперний театр. А ще – найбільший та найпотужніший в Україні морський порт.
Одеса – справжні морські ворота країни.

Лелеки це символ любові до батька – матері, котрі благословили тебе на світ, а тому це – й символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини. Щасливий той двір, де є гніздо лелеки, бо він – птаха священна, за розорення його гнізда – кара вогнем. А ще лелека приносить до оселі немовлят.

Бусол, жабоїд, веселик, боцюн, чорногуз,гайстер — як тільки не називають лелеку в різних регіонах України. А на Житомирщині навіть існує повір’я, що лелеки мають людські імена. Тож якщо покликати птаха його іменем, він неодмінно поверне голову.

Білі лелеки – наші супутники. Вони завжди оселяються поруч із людиною. Чимало лелечих родин повертається щороку в одне й те саме гніздо. Птахи так звикають до господарів двору, що можуть брати запропоновану їжу з рук. Проте чорні лелеки, навпаки, дуже боязкі, вони завжди остерігаються людей і селяться якнайдалі. Чорний лелека занесений до Червоної книги України та охороняється іншими міжнародними природоохоронними переліками.

Лелеки – мовчазні птахи, вони практично не здатні видавати звуки. Лелеча мова – це посвистування, клацання дзьобом, шипіння.

Ці птахи не розуміють загрози від вогню та зовсім не бояться жару. Існує чимало прикладів, коли лелеки забирали гілки з тліючого вогнища, аби збудувати гніздо. Вони приносять таку гілку в житло й нажаль в результаті цього гніздо повністю згорає.

Ці дивовижні птахи завжди сплять виключно стоячи на одній лапі. Цікаво, що уві сні лелека може почергово змінювати лапи. І як дослідили вчені, при цьому птах навіть не прокидається.

Виявляється, у лелек та орлів гнізда передаються від батьків дітям. Кожне нове покоління лелек, звичайно ж, ремонтує своє гніздо, проте немає необхідності будувати нове. Дослідники знайшли найстаріше лелече гніздо в Європі, вік якого – 400 років.

З лелекою пов’язано безліч легенд та вірувань. Птаха здавна шанували різні народи світу та присвоювали йому магічні властивості.

Слов’яни та балти вважали чорногуза символом добробуту і щасливої долі. Тож якщо на сільській хаті з’являлося гніздо, господарів чекали злагода, здоров’я та гарний урожай.

Старожили переконані, що селяться лелеки тільки в хороших, працьовитих людей, а домівки злих та лінивих оминають.

На Поліссі випікали галіопу — печиво, яким «пригощали» лелек, прохаючи доброго врожаю: «Бузьку, бузьку, на тобі галіопу, а ти мені дай жита копу…».

Лелеку завжди зображали добрим героєм у народних казках та легендах. Одна з них розповідає, чому в лелек чорні крила.

Якось у хатині, де мешкала сім’я з двома немовлятами, сталася пожежа. Лелеки, що мешкали на солом’яній стрісі будинку, заметушилися, почали кликати на допомогу. Батьки працювали в полі, тож не могли побачити, що сталося. Тоді чорногузи кинулись до обійстя і винесли дітей з полум’я. Відтоді у лелек червоні ноги та дзьоб і чорні кінчики крил, обпечені в пожежі.

Сьогодні до бібліотеки №40 завітали наші маленькі читачі та дізналися багато цікавого про лелек, про їх спосіб життя і звички. А також легенди та повір’я про цих чудових птахів. На згадку про цікавий захід, кожен з дітей виготовив паперового лелеку.

За легендою, першим конкурсом краси стало змагання трьох богинь Гери, Афіни та Афродіти. Суддею вони обрали Паріса (людини), який і віддав головний приз – яблуко та звання Прекрасної – Афродіті. Саме з цього й розпочалася Троянська війна.
Тяга до прекрасного властива будь-якій людині. Щороку 9 вересня у всьому світі оспівують красу у всіх її проявах — для цього започатковано Міжнародний день краси. Протягом часів у кожного народу кожної країни формувалося своє уявлення про красу. Стародавні греки вважали красивими людей з ідеальними пропорціями та симетрією в тілі. Саме в цей час виникло поняття «квадрат стародавніх» — зростання людини дорівнює довжині її розкинутих убік рук. Стародавні римляни цінували тендітність і світлу, не зачеплену засмагою, шкіру — жінки уникали сонця і бинтували собі талію і груди, щоб зберегти стрункість. Середньовічна Європа – час, коли за красу можна було жорстоко поплатитись. Знамениті «полювання на відьом» загрожували вродливим дівчатам смертю — привабливість вважалася ознакою гріховності. В епоху Відродження вважалися прекрасними ті дами, чия шия була довгою і тонкою, чоло — високим і чистим, волосся — світле і хвилясте, постать — не худа, але й не надмірно повна. Жінкам того часу доводилося голити волосся над чолом, щоб візуально збільшити його, і на потилиці над шиєю, щоб вона здавалася довшою. У дивовижну епоху Рококо особливу увагу приділяли одязі та зачісці — перша має бути дорогою та пишною, друга — якомога складнішою. На головах красунь того часу часом зводили цілі конструкції сади, кораблі, квіткові кошики. Вже пізніше в моду увійшла стрункість і аристократична блідість — придворні дами довгий час мучилися корсетами і пудрилися отруйними свинцевими білилами.

У бібліотеці філ.40 відбувся захід присвячений Всесвітньому дню краси. Бібліотекар Руденко Юлія провела для читачів конкурси, вікторину та розповіла про різні стандарти краси різних часів та у різних народів.

Слово «благодійність» походить від словосполучення «творити благо» і означає надання безкорисної допомоги нужденним. Творити благі і добрі безкорисні справи, милосердя чинити тим, хто потребує цього особливо – завжди було гідним і шанованим заняттям. Форм висловлювання благодійної діяльності дуже багато. Це не лише матеріальна допомога, а й волонтерство, безоплатне надання професійних послуг, виконання будь-яких робіт, дарування майна. Справжня благодійність починається з щирої посмішки та любові, з доброго слова, сказаного оточуючим. Дуже не просто жертвувати своїми інтересами та проблемами, співчувати комусь, підтримувати, любити та поспішати на допомогу. Це і є виявом людяності.

Щоб відволікти дітей від  сьогодення в дитячій бібліотеці №40 Чеботова Наталія створила для читачів локацію благодійності. Для дітей були організовані голосні читання творів українських авторів та їх обговорення. Своїми руками малеча зробила оригінальній подарунок для свого дому. І як можна обійтись без чаювання зі смаколиками. Книги, тепла атмосфера, щире відношення, посмішки, солодощі надовго запам’ятаються дітям. Ми віддаємо серця нашим читачам.

26 вересня кожного року святкується Європейський день мов. Це свято молоде,започатковане 6 грудня 2001 року. Його виникнення пов’язане з тим, що нове тисячоліття ЮНЕСКО оголосило століттям поліглотів. І в перший рік 21 століття сталося і перше святкування «Європейського дня мов».До святкування дня Європейських мов в філії бібліотеці №40 долучився центр німецької культури “Баварський Дім”,також до фонду нашої бібліотеки надійшла книга від центру італійської культури імені Джузеппе Гарібальді!

Ініціаторами створення такого свята у свій час виступили Європейська комісія і Рада Європи. Європейський день мов. Не випадково саме зараз приділяється велика увага мовній різноманітності. Європейський союз об’єднує 28 держав. Але мов, на яких спілкуються європейці, значно більше. Так, в європейських інститутах рівноправно використовуються наступні мови: естонська, англійська, шведська, чеська, болгарська, французька, угорська, фінська, грецька, словенська, датська, словацька, ірландський, румунська, іспанська, португальська, італійська, польська, латиська, нідерландський, литовська, мальтійська, німецька. І все частіше звучить українська! Тобто всього 24 офіційно визнаних мови.
І таке свято як «Європейський день мов» зобов’язаний не просто привернути увагу до цієї проблеми, а й виховати повагу до інших мов, можливо, пробудити інтерес до вивчення різних мов упродовж усього життя, тим самим сприяти поширенню, а не поступового вимирання мов світу.
 Адже «Європейський день мов» не просто нагадує про те, що існує багато мов, але ще й спонукає громадян ЄС вивчати їх. Знати як мінімум ще одну мову – це не просто норма в сучасному світі, але й необхідність. В величезному фонді нашої бібліотеки читачі мають змогу ознайомитися і прочитати книги на шести мовах.

Приходьте до нашої бібліотеки, ми допоможемо у виборі літератури! Пам’ятайте, головне — аби щодня в світі ставало на одну непрочитану книжку менше!

У дитячій бібліотеці-філії №40 відбувся захід “Молодий волонтер-майбутнє країни”. Читачі зустрілися з Вікторією- їй всього п’ятнадцять років, але вона вже свідомий волонтер і дуже пишається тим, що може допомагати людям.
Дуже дякуємо громадській організації “ТатоHub” за співпрацю і поради для наших читачів, які хочуть стати волонтерами.
Все буде Україна!
Все буде Бібліотека!

   Давайте пригадаємо, в яких ще казках вам доводилося літати разом з літературними героями?   З Аладдіном на чарівному килимі, з маленьким Муком у чоботах – скороходах, з героями казки про Летючий Корабель і з братиком Іванком на гусях Баби Яги, з Івасиком Телесиком на гусеняті. Насправді таких «літаючих» мандрівок у казках кожного народу багато.

   Сьогодні у нас була можливість політати на диких гусях разом з хлопчиком Нільсом. Цю дивовижну казку створила шведська письменниця Сельма Лагерлеф. Але це не тільки казка, а й підручник з географії. Підручник – казка унікальний тим, що розповідаючи про казкове перетворення звичайного неслухняного хлопчика на крихітну людину, що мандрує Швецією, сидячи на гусаку, письменниця в той же час навчає географії.   Поступово захоплива мандрівка Нільса перетворюється на дослідження навколишнього світу, він з інтересом спостерігає за світом природи, життям гусей, ворон, білок, лисиць, лосів, метеликів, собак, вужів, ведмедів… І ми поступово відкриваємо для себе нові сторінки зі світу пташок і тварин.   Нільс проходить справжню школу життя, вчиться вірити і дружити, набуває вміння не здаватися у будь – якій складній ситуації, бути самим собою, не зраджувати своєму серцю.

   В нинішньому році повість – казка Сельми Лагерлеф «Чудесна мандрівка Нільса з дикими гусьми» відзначає свій ювілей, їй виповнюється 115 років. Книга стала шедевром освітньої й художньої літератури, та була перекладена тридцятьма мовами світу. Казка вчить бути добрим, чесним, чуйним та завжди допомагати тим, хто опинився у біді.

   Читачі біліотеки №40 з задоволенням приймали участь в масовому заході: познайомились з творчістю С.Лагерлеф, грали у літературного крокодила, приймали участь у вікторині та переглянули мультфільм «Зачарований хлопчик».