Про ґудзик ми згадуємо найчастіше тоді, коли від відривається і губиться. Добре, якщо його вдається підловити за тоненьку ниточку і заховати до кишені. А буває й так,що гарні ґудзики хтось знаходить і залишає собі «на щастя» або й збирає цілу колекцію.
Що не кажіть, а без ґудзиків було би сутужно. Щоправда, у давні часи також якось обходились і без них: одяг шнурували, окремі деталі зв’язували, закріпляли шнурівками, шпильками, брошками. Ґудзик в ті часи був привілеєм і часто виконував більше декоративну функцію, а також демонстрував статус власника.
Найстаріші ґудзики, відомі людству, археологи знайшли в долині ріки Інд. Вони належать до ІІІ тисячоліття до нашої ери і були зроблені з черепашок. Матеріалом для ґудзиків ставали також кістки, камені, глиняні зліпки, палички і металеві злитки.
У середні століття велика кількість ґудзиків на одязі вказувала на високий статус людини в суспільстві. Скажімо, парадний костюм короля Франції Франциска І прикрашало 13,6 тис. ґудзиків.
Людей, які колекціонують ґудзики, називають філобутоністами. У 1939 році в Чикаго з’явилося перше товариство людей, які збирають ґудзики.
В сучасному світі усі види ґудзиків популярні.
Тепер окрім шнурочків та шпильок часто пришивають замки, липучки, гаплики, кнопки, люверси тощо.
Всесвітній день ґудзиків, надихнув бібліотекарів філії№40 на проведення майстер-класу для читачів. Гудзики сьогодні виконують роль не лише застібки, а й здатні створити оригінальний декор. Більш того, їх використовують для творчості. Спробували пофантазувати з ґудзиками і ми, зробивши яскравий браслет, який так і проситься на ручку. А ще, діти дізналися цікаву історію гудзика, та подивились тематичну книжкову виставку. На пам’ять о зустрічі у всіх залишились гарний настрій та незвичайні прикраси.
.