Петро Конашевич-Сагайдачний — одна з найвідоміших постатей в історії України. Він був видатним гетьманом Війська Запорізького, котрий відіграв ключову роль у військовій та політичній історії України на початку XVII століття. Сагайдачний відомий своїми військовими походами, дипломатичними зусиллями та підтримкою української культури й освіти. Його ім’я стало символом козацької доблесті та патріотизму.
У бібліотеці-філії №40 відбувся захід присвячений ювілею видатного отамана. В історії України багато видатних і відомих діячів, що змінили та вивели на світову арену козацьку державу. Тому відвідувачі самі висловлювали цікаві та дивовижні відомості не тільки про отамана Сагайдачного, а ще й про козаків в цілому.
Конашевич Сагайдачний народився у шляхетній забезпеченій родині, яка навіть мала власний герб. Він закінчив Острозьку школу, яка була першою і найкращою українською греко-слов’янською православною школою вищого рівня. Був меценатом. Разом з усім Військом Запорізьким вступив до Київського братства, підтримував братські школи та Київську братську школу, яка стала основою Києво-Могилянської академії.
Петро Сагайдачний був освіченим полководцем, який перетворив козаків на дисципліновану армію, відновив православну ієрархію в Україні та став меценатом Київського братства, що лягло в основу Києво-Могилянської академії.
Реформував армію. Петро Сагайдачний мав великий авторитет серед козацтва. Його моральний вплив допомагав зберігати дисципліну і єдність серед козаків. Ввів сувору дисципліну, забороняв козакам пити горілку під час походів і карав за провини, перетворивши їх на потужну силу. Очолював успішні походи на Кафу (Крим) та інші турецькі фортеці, звільняючи бранців. Він прославився влучним стрільцем. Прізвисько «Сагайдачний» отримав за вправність у стрільбі з лука, адже сагайдак – це чохол для стріл. Вів успішні морські походи на Османську імперію та Москву.
Помер Сагайдачний у Києві в 1622 році від ран, отриманих під час Хотинської битви, заповісти майно на доброчинність. Після смерті його образ став символом козацької доблесті та патріотизму. Він залишив помітний слід у національній пам’яті українського народу. Він залишається важливою частиною національної ідентичності України.
Література яку використали на заході: Грушевський М. «Ілюстрована історія України», Журавльов Д. В. «Хто є хто в український історії», Чухліб Т. В. «Гетьмани України-Русі», «Українське Козацтво», «Гетьмани України».
.