Хай квітне щаслива моя Україна!

– Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься Україна.
 Л. Костенко

          Ми живемо на чудовій мальовничій землі, на Україні. Тут народилися і жили наші прадіди, тут живуть наші батьки, тут коріння українського народу, що сягає сивої давнини. Нема життя без України, бо вона –  це мати, яку не вибирають, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі. Українці, як і інші народи, пройшли довгий шлях розвитку, що зафіксувався в усіх сферах життя – культурі, мові, побуті. Нелегкий шлях пройшла українська держава. Тисячі синів і дочок України віддали своє життя за те, щоб країна була вільною. Тисячі борців за свободу йшли тернистим шляхом, вселяючи віру в перемогу, в те, що прийде час, коли «встане правда, встане воля».
 24 серпня 1991 року назавжди залишиться пам`ятним днем. Акт проголошення незалежності завершив тисячолітні прагнення українського народу до волі, до створення своєї суверенної держави.
 І на політичній карті світу з`явилася нова держава – Україна. Народ, який мав давню історію, культуру, благодатну землю, здобув державу і заявив про своє право бути господарем на рідній землі. Тепер державу Україну знають у світі.
Про утвердження нашої державності та самостійності свідчить те, що ми маємо малий герб України – тризуб. Герб – це частина корони, яку носили київські князі. Існує безліч теорій значення тризуба.
4 вересня 1991 року Верховна Рада України ухвалила ще одне історичне рішення – про встановлення над будівлею Верховної Ради національного жовто-блакитного прапора. Чисте небо – символ миру (синій) та пшеничне поле – символ достатку (жовтий).
До найбільш святинь будь-якого народу належить і гімн. Слова національного гімну «Ще не вмерла Україна…» написав у 1862 році відомий український поет Павло Чубинський. А 16 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила гімн  П. Чубинського та М. Вербицького Державним гімном України. Гімн виконують на всіх урочистих подіях у державі.
І сьогодні ми, громадяни України, повинні знати, поважати символи своєї Вітчизни і пишатися тим, що маємо свою державу, свою землю, свою мову, свої традиції і свої символи – герб, прапор, гімн.

                                                           Легенда про Україну

   Існує легенда про те, як одного разу Бог між країнами ділив різні багатства. Всім дісталися якісь скарби. І раптом Бог помітив,як якось невеличка на зріст дівчина в бідному одязі плаче у куточку. Їй нічого не залишалося.

   Довго Бог розмірковував, чим допомогти сердешній, що подарувати? І ось нарешті сказав:

  • Я знаю, тобі подарую те, що в мене залишилося найдорожчого – пісню!
  •    І пішла дівчина, усміхнена і щаслива, крізь віки із цим скарбом. А була це наша славетна Україна, яку знають у світі як країну, сповнену найніжніших, наймелодійніших, найрізноманітніших пісень.                                                                  Микола Зінчук
    DSCN7241  DSCN7239
    DSCN7259
      DSCN7270 
This entry was posted in Новости. Bookmark the permalink.