“Вишита колоссям і калиною, вигойдана співом солов’я, звешся величаво – Україною, земле зачарована моя!

         День незалежності — найважливіше національне свято в більшості країн світу. Не є винятком і Україна: 24 серпня (а саме цього дня наша країна святкує річницю своєї незалежності) є головним державним святом. Кожна нація і народ створили десятки тисяч слів. Одні з них з часом стираються, темніють, як мідяки, і щезають з пам’яті людської. Але є слова, які можуть зникнути тільки тоді, коли зникає сам народ, що створив їх. До таких належить прекрасне і просте слово – “Батьківщина”. Воно вічне, як вічний народ. Наша любов до рідної Вітчизни – творча любов. Велика і священа любов до України жила, живе і житиме в усіх чесних і щирих серцях її синів і дочок.  Рідний край починається для нас не лише з хрещатого барвінку, верби та калини без яких, як кажуть, нема України. Батьківщина починається не тільки з маминої колисанки та батьківської хати, вона починається для нас з прадавніх коренів нашого роду. Тож торкнемось серцем нашої Країни, в якій корінець нашого роду…

Любіть Україну
Любіть Україну, як сонце, любіть, 
як вітер, і трави, і води… 
В годину щасливу і в радості мить, 
любіть у годину негоди. 
Любіть Україну у сні й наяву, 
вишневу свою Україну, 
красу її, вічно живу і нову, 
і мову її солов’їну. 
Без неї — ніщо ми, як порох і дим, 
розвіяний в полі вітрами… 
Для нас вона в світі єдина, одна, 
як очі її ніжно-карі… 
Вона у зірках, і у вербах вона, 
і в кожному серця ударі. 
У квітці, в пташині, в кривеньких тинах, 
у пісні у кожній, у думі, 
в дитячій усмішці, в дівочих очах 
і в стягів багряному шумі… 
Як та купина, що горить — не згора, 
живе у стежках, у дібровах, 
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, 
у хмарах отих пурпурових,  
В огні канонад, що на захід женуть 
чужинців в зелених мундирах, в багнетах, 
що в тьмі пробивають нам путь 
до весен і світлих, і щирих.  
Юначе! Хай буде для неї твій сміх, 
і сльози, і все до загину… 
Не можна любити народів других, 
коли ти не любиш Вкраїну!.. 
Дівчино! Як небо її голубе, 
люби її кожну хвилину… 
Коханий любить не захоче тебе, 
коли ти не любиш Вкраїну. 
Любіть у труді, у коханні, в бою, 
в цей час, як гудуть батареї. 
Всім серцем любіть Україну свою, 
і вічні ми будемо з нею! 
  Володимир Сосюра, 1944

 

DSCN4629   DSCN4641

This entry was posted in Новости. Bookmark the permalink.

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>